Депресивний розлад (також відомий як депресія) є поширеним психічним розладом. Він характеризується депресивним настроєм або втратою задоволення чи інтересу до діяльності протягом тривалого часу.

Депресія може статися з кожним. Вона відрізняється від регулярних змін настрою та переживань щодо повсякденного життя й може вплинути на всі його аспекти, зокрема стосунки з родиною, друзями та суспільством, призвести до проблем у школі та на роботі.

Приблизно 280 млн людей у ​​світі страждають на депресію. При цьому вона вдвічі частіше зустрічається серед жінок, ніж серед чоловіків. У жінок депресія може бути асоційована з вагітністю та пологами. Так, понад 10% вагітних жінок і жінок, які щойно народили, відчувають цей розлад. 

Часто депресія провокує самогубства, від яких щороку у світі помирають понад 700 тис. осіб. Суїцид є четвертою основною причиною смерті серед 15-29-річних.

Хоча існують ефективні методи лікування депресії, понад 75% людей у ​​країнах із низьким і середнім рівнем доходу не отримують лікування.

Під час депресивного епізоду людина відчуває пригнічений настрій (почуття смутку, дратівливості, порожнечі), втрату задоволення або інтересу до роботи чи інших занять. Депресивний епізод відрізняється від регулярних коливань настрою: може тривати більшу частину дня, майже кожен день принаймні два тижні. 

Основні ознаки депресії:

• постійний сумний, тривожний або «порожній» настрій
• відчуття безнадії або песимізму
• дратівливість, розчарування або неспокій
• почуття провини, нікчемності або безпорадності
• втрата інтересу або задоволення від хобі та роботи
• втома, брак енергії або відчуття загальмованості
• труднощі з концентрацією, запам’ятовуванням або ухваленням рішень
• труднощі зі сном або надмірний сон
• зміни апетиту або незаплановані зміни ваги
• фізичні та головні болі, судоми або проблеми з травленням без чіткої фізичної причини, які не зникають після лікування
• думки про смерть або самогубство, спроби самогубства.

Не кожен, хто перебуває в депресії, відчуває всі ці симптоми. Деякі люди відчувають лише кілька з них, водночас інші відчувають багато. Депресія також може включати різні зміни в настрої або поведінці, наприклад:

• замкнутість, відстороненість, ізоляція від родини та друзів
• ризиковану поведінку
• підвищену імпульсивність
• вживання алкоголю або наркотиків
• нездатність виконувати робочі та сімейні обов’язки або ігнорування інших важливих ролей
• проблеми з сексуальним потягом і репродуктивною функцією.

Депресія може виглядати по-різному d чоловіків і жінок. Хоча люди будь-якої статі можуть її відчувати, їхня поведінка може відрізнятися. Наприклад, чоловіки (як і жінки) можуть виявляти інші симптоми, не пов'язані зі смутком, здаватися натомість злими або дратівливими. І попри те, що вживання алкоголю чи наркотиків може бути ознакою депресії в будь-кого, чоловіки частіше використовують ці речовини як стратегію подолання.

У деяких випадках симптоми психічного здоров’я проявляються як фізичні проблеми (наприклад, прискорене серцебиття, стиснення в грудях, постійні головні болі або проблеми з травленням). Чоловіки частіше звертаються до лікаря щодо симптомів саме фізичних, а не емоційних.

Оскільки депресія спонукає людей думати негативніше про себе та світ, у деяких людей також можуть виникати думки про самогубство або самоушкодження.

Депресивний епізод можна класифікувати як легкий, помірний або важкий, залежно від кількості та тяжкості симптомів, а також від впливу на життєдіяльність людини. Існують різні типи депресії, деякі з них розвиваються внаслідок певних обставин.

• Велика депресія включає симптоми пригніченого настрою або втрати інтересу, здебільшого протягом принаймні двох тижнів, що заважає повсякденній діяльності.
• Стійкий депресивний розлад (так звана дистимія або дистимічний розлад) складається з менш виражених симптомів депресії, які тривають набагато довше, зазвичай щонайменше два роки.
• Перинатальна депресія - це депресія, яка виникає під час вагітності або після пологів. Депресія, яка починається під час вагітності, є пренатальною, а після народження дитини - післяпологовою.
• Сезонний афективний розлад — це депресія, яка приходить і минає разом із сезонами, симптоми зазвичай починаються пізньої осені чи ранньої зими і зникають навесні та влітку.
• Депресія з симптомами психозу — це важка форма депресії, за якої людина відчуває симптоми психозу, як-от марення (тривожні та хибні усталені переконання) або галюцинації (чує або бачить те, чого не чують і не бачать інші).

Люди з  біполярним розладом  (раніше його називали маніакально-депресивною хворобою) також переживають депресивні епізоди, під час яких вони відчувають сум, байдужість або безнадійність у поєднанні з дуже низьким рівнем активності. Але люди з цим розладом також відчувають маніакальні (або менш важкі гіпоманіакальні) епізоди чи незвично піднесений настрій, під час якого вони можуть почуватися дуже щасливими або дратівливими з помітним підвищенням рівня активності.

Інші депресивні розлади, описані в Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів, п’яте видання (DSM-5-TR) включають руйнівний розлад регуляції настрою (діагностується в дітей і підлітків) та передменструальний дисфоричний розлад.

Депресія виникає внаслідок складної взаємодії соціальних, психологічних і біологічних факторів. Люди, які пережили несприятливі життєві події (безробіття, втрата, травматичні ситуації), частіше схильні до розвитку депресії. Вона, у свою чергу, може призвести до ще більшого стресу та дисфункції і погіршити життєве становище постраждалої людини та саму депресію.

Депресія тісно пов’язана з фізичним здоров’ям і впливає на нього. Багато факторів, які позначаються на депресії (наприклад, відсутність фізичної активності або шкідливе вживання алкоголю), також є відомими факторами ризику серцево-судинні і респіраторних захворювань, раку та діабету. Люди з цими захворюваннями також можуть відчувати депресію через труднощі, пов’язані з керуванням своїм станом.

Фактори ризику депресії можуть включати депресію в особистому або сімейному анамнезі, вликі негативні зміни в житті, травму або стрес.

Депресія може статися в будь-якому віці, але часто вона починається у віці зрілому. Зараз визнано, що депресія виникає в дітей і підлітків, хоча діти можуть виражати більше дратівливості або тривоги, ніж смутку. Багато хронічних розладів настрою та тривожних розладів у дорослих починаються з високого рівня тривоги в дитинстві.

Депресія, особливо в середньому або старшому віці, може виникати разом з іншими серйозними захворюваннями, як-от: діабет, рак, хвороби серця, хронічний біль і хвороба Паркінсона. Ці стани часто погіршуються при депресії, а дослідження показують, що люди з депресією та іншими медичними захворюваннями зазвичай мають більш серйозні симптоми їх обох. Центр контролю та профілактики захворювань (США) також визнав, що певні психічні розлади, зокрема депресія та шизофренія, можуть підвищити ймовірність серйозного перебігу COVID-19.

Іноді проблеми з фізичним здоров’ям, такі як захворювання щитовидної залози, або ліки від певної хвороби викликають побічні ефекти, які сприяють депресії. Доведено, що профілактичні заходи її зменшують. Ефективні громадські підходи до запобігання депресії включають шкільні програми для покращення моделі позитивного подолання стресових та депресивних станів у дітей та підлітків. Втручання для батьків дітей з проблемами поведінки можуть зменшити симптоми депресії в батьків і покращити результати для їхніх дітей. Програми для людей похилого віку також можуть бути ефективними для профілактики депресії.

Депресія, навіть найважчі випадки, піддається лікуванню. Чим раніше воно розпочато, тим воно ефективніше. Зазвичай депресію лікують психотерапією, медикаментами або їх комбінацією.

Деякі люди є резистентними до лікування депресії, тобто їм не стає краще після того, як вони спробували принаймні два антидепресанти. Якщо методи лікування, як-от психотерапія та медикаменти, не зменшують симптоми депресії або потреба у швидкому полегшенні симптомів є терміновою, терапія стимуляції мозку  може бути варіантом лікування.

Психотерапія

Декілька типів психотерапії (її також називають розмовною терапією або консультуванням) можуть допомогти людям з депресією, навчаючи їх новому мисленню та поведінці, допомагаючи їм змінити звички, які сприяють депресії. Доказові підходи до її лікування включають когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) і міжособистісну (інтерпесональну) терапію (ІПТ). Також ефективними методами лікування депресії є поведінкова активація та терапія вирішення проблем.

Медичні працівники повинні пам’ятати про можливі несприятливі наслідки, пов’язані з прийомом антидепресантів, можливість проведення будь-якого втручання (з погляду досвіду та/або доступності лікування) та індивідуальні переваги.

Медикаментозна терапія

Антидепресанти - це ліки, які зазвичай використовуються для лікування депресії. Вони змінюють спосіб того, як мозок виробляє або використовує певні хімічні речовини, що впливають на настрій або стрес. Ліки підбираються індивідуально, але насамперед варто розглянути препарати, які допомогли людині або близьким членам родини в минулому.

Антидепресантам потрібен час (зазвичай 4–8 тижнів), щоб запрацювати. Тому проблеми зі сном, апетитом і концентрацією часто усуваються раніше, ніж покращується настрій. Важливо дати препарату шанс подіяти, перш ніж вирішити, чи він працює для конкретної людини. 

Іншим варіантом лікування резистентної депресії є прийом антидепресанту разом з іншим типом ліків, які можуть зробити його ефективнішим, наприклад антипсихотичним або протисудомним препаратом. Однак, необхідні подальші дослідження, щоб визначити роль цих нових ліків у повсякденній практиці.

У деяких випадках у дітей, підлітків і молодих людей віком до 25 років може спостерігатися посилення суїцидальних думок або поведінки під час прийому антидепресантів, особливо в перші кілька тижнів після початку або при зміні дози. Тому медичний фахівець повинен уважно спостерігати за пацієнтами будь-якого віку, які приймають антидепресанти, особливо протягом перших кількох тижнів лікування.

Терапія стимуляції мозку

Якщо психотерапія та ліки не зменшують симптоми депресії, можна спробувати терапію стимуляції мозку. Зараз існує кілька типів такої терапії, деякі з яких були дозволені FDA для лікування депресії. Інші методи стимуляції мозку є експериментальними і все ще досліджуються для лікування психічних розладів.

Хоча терапія стимуляції мозку використовується рідше, ніж психотерапія та медикаменти, вона може відігравати важливу роль у лікуванні психічних розладів у людей, які не реагують на інші методи. Ці методи лікування використовуються для більшості психічних розладів лише після того, як були випробувані психотерапія та медикаментозне лікування, і зазвичай продовжують використовуватися разом із ними водночас.

Терапія стимуляції мозку діє шляхом активації або гальмування мозку за допомогою електрики. Вона подається безпосередньо через електроди, імплантовані в мозок, або опосередковано через електроди, розміщені на шкірі голови. 

Світлотерапія

Щоденна ранкова світлотерапія є поширеним вибором для лікування людей із сезонним афективним розладом (САР). Пристрої для світлотерапії набагато яскравіші, ніж звичайне домашнє освітлення, і вважаються безпечними, за винятком людей з певними захворюваннями очей або тих, хто приймає ліки, що підвищують чутливість до сонячного світла. Як і у випадку з усіма втручаннями при депресії, рекомендовано, щоб діаностику, лікування та подальше спостереження проводив медичний фахівець. Тривають дослідження по темі.