Кращі практики та успішний досвід інших країн

У цьому розділі зібрано успішні практики на прикладі країн, які їх реалізували. Це свідчення того, що рекомендації та підходи, запропоновані експертами, працюють і допомагають зберегти та покращити здоров’я населення.

Фізична активність – це не лише фізичні вправи та спорт, а й дії, як-от ігри на свіжому повітрі, піші прогулянки, танці, їзда на велосипеді до роботи тощо. Ступінь фізичної активності громадян у повсякденному житті визначається різноманітними факторами, серед яких наявність вільного часу, доступ до місць для активного відпочинку, культурні особливості та соціально-економічний статус окремих груп населення. Існує загальний консенсус щодо позитивного впливу фізичної активності на здоров’я, що може призвести до зменшення витрат на охорону здоров’я та до економічних вигод. 

Так, за оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), збільшення фізичної активності може заощадити 7,7 млрд євро на рік у витратах на охорону здоров’я (за паритетом купівельної спроможності), якщо кожна людина займатиметься фізичною активністю щонайменше 150 хвилин на тиждень. Значна частина цього тягаря припадає на країни з великим населенням і високими витратами на охорону здоров’я, як-от: Німеччина (2,1 млрд євро), Італія (1,3 млрд євро) та Франція (1,1 млрд євро).

Згідно зі звітом ВООЗ та ОЕСР, якби кожна людина дотримувалася рекомендованого рівня фізичної активності середньої інтенсивності — 150 хвилин на тиждень, це допомогло б запобігти понад 10 тис. передчасних смертей на рік серед людей віком від 30 до 70 років. Крім того, очікувана тривалість життя людей, які наразі є недостатньо активними, збільшилася б на 7,5 місяців, а загальна тривалість життя населення зросла б на майже 2 місяці.

Хоча участь у спорті та фізичних вправах між 2017 і 2022 роками в середньому в ЄС змінилася незначно, щотижнева участь в інших формах фізичної активності зросла — середній показник у ЄС збільшився з 44% до 53%. 

Однак є значні відмінності в тому, як фізичне виховання визначається та кількісно оцінюється, як воно пов’язане з освітою у сфері здоров’я та охоплює його, як воно включено та розглядається в межах навчальної програми і, що важливо, як воно впроваджується та оцінюється в школах. Хоча всі країни-члени ЄС повідомили про проведення уроків фізичної культури, лише 74% контролювали їхню якість (ВООЗ, 2021).

Окрім уроків фізкультури, фізична активність також може заохочуватися в школах за допомогою цільових програм. У ЄС програми заохочення активних шкільних перерв запроваджено в 12 країнах, а активних перерв під час уроків - у 16-ти, програми позашкільної фізичної активності – у 21 країні, а програми заохочення активних подорожей до школи – у 14-ти країнах (ВООЗ, 2021).

Державний закон про освіту від 2012 року запровадив щоденні уроки фізичної культури для 1, 5 та 9 класів за поетапною системою впровадження:

«Діти рухаються до здоров’я 2.0» (Kinder gesund bewegen 2.0) — це найбільша спортивна та шкільна програма Австрії, що розпочалася в 2009 році під назвою «Діти рухаються до здоров’я» і реалізується трьома організаціями через місцеві спортивні клуби, з фінансуванням від Федерального міністерства Австрії. Програма налагоджує співпрацю між спортивними клубами та початковими школами для надання дітям можливості безкоштовно брати участь у різноманітних програмах фізичних вправ. Вона охоплює вихователів, учителів і батьків, визнаючи їхній вплив на рівень активності дітей.

Фізична активність після школи забезпечується системою фінансування неформальної освіти. Асигнування розподіляються з державного бюджету між муніципалітетами відповідно до кількості школярів. Неформальні програми пропонують спортивні клуби, позаштатні викладачі та муніципальні спортивні центри.

Програма «Школи в русі» охоплює фізичне виховання, активні перерви та транспорт. Школи-учасники одержують підтримку через семінари, майстер-класи та тренінги; мають доступ до ресурсів для створення сприятливого середовища для фізичної активності. У 2021 році було 148 шкіл-учасниць з понад 63 тис. учнів.

В Бельгії Агенція інфраструктури освіти надає субсидії на відкриту інфраструктуру для спорту. Школи можуть подавати заявки на гранти до 140 тис. євро для середньої освіти та до 160 тис. євро для дошкільної та початкової.

Програма «Студентський спортивний клуб» сприяє фізичній активності серед учнів. З 2017 року підлягає Міністерству спорту і систематично організовує позакласні спортивні заходи. Студенти займаються різними видами спорту по 60 хвилин двічі на тиждень. У 2020 році в програмі брали участь понад 330 тис. студентів у майже 9 тис. школах.

Національне транспортне управління Ірландії реалізує програми Smarter Travel Workplaces і Smarter Travel Campus, спрямовані на зміну поведінки щодо екологічних подорожей. 

• Співпраця з роботодавцями та навчальними закладами. Програми працюють із великими компаніями та навчальними установами, заохочуючи студентів і співробітників до екологічніших поїздок.
• Програма Smarter Travel Workplaces допомагає компаніям популяризувати альтернативні способи пересування, як-от пішохідні прогулянки, велосипеди, громадський транспорт тощо.
• Рекламні матеріали та інформаційні ресурси. Компанії отримують плакати про користь ходьби, посібники та рекомендації щодо впровадження спільного використання автомобілів і розробки плану поїздок.

Програма Chair Up спрямована на людей, чия робота пов’язана з тривалим сидінням. Вона пропонує фізичні тренування, фізіотерапію, йоготерапію та лікувальні вправи, які можна виконувати в офісі і вдома. Програма реалізована в компаніях, установах і бізнес-центрах, охоплюючи понад 12 тис. працівників.

Спортивно-оздоровчі будинки (maisons sport-santé) були ініційовані Міністерством спорту та Міністерством охорони здоров’я у 2019 році. Загалом їх було майже 500 по всій країні. Вони створювалися як громадськими (лікарні, місцеві органи влади), так і приватними структурами (асоціації, спортивні й оздоровчі мережі) та пропонували послуги, як-от організація інформаційних і просвітницьких сесій; надання рекомендацій і персоналізованої підтримки від медичних і спортивних фахівців; підтримка людей з хронічними захворюваннями та тих, хто потребує адаптованої фізичної активності.

З 2019 року комбіноване втручання у спосіб життя стало частиною базового медичного страхування:

• цільова група — пацієнти з індексом маси тіла ≥ 25 кг/м² та іншими факторами ризику;
• направлення пацієнтів — лікарі загальної практики і спеціалісти первинної медико-санітарної допомоги направляють пацієнтів на кваліфікаційні програми;
• зміст програми:
  • поради щодо дієти та фізичної активності;
  • структуровані заняття фізичними вправами протягом дворічного періоду.

Німеччина активно підтримує фізичну активність серед старших вікових груп:

• програми «Sport pro Gesundheit» — курси, розроблені спеціально для літніх людей;
• підтримка спортивних клубів — організація занять спортом для людей похилого віку;
• заходи для щоденної активності — програми «Ходьба для здоров’я» та групові прогулянки.

У Швеції реалізується втручання щодо фізичної активності за рецептом (PAP) протягом 20 років:

• фінансування — програма EUPAP, що фінансується Європейською комісією, передається дев’яти іншим державам-членам ЄС;
• індивідуальне консультування — фізичне навантаження зазначається в письмовому рецепті з рекомендаціями та протипоказаннями;
• наступні дії — можливість направлення пацієнтів на структуровані фізичні вправи через громади, фінансування яких відбувається поза системою охорони здоров’я.

Уряд Великої Британії реалізує стратегію «Спорт для всіх», метою якої є залучення більшої кількості людей до регулярних занять спортом:

• інвестиції в спортивну інфраструктуру, особливо в малозабезпечених регіонах з обмеженим доступом до спортивних майданчиків;

• освітні програми для дітей і молоді, що заохочують фізичну активність у школах;

• національні кампанії, такі як "This Girl Can", спрямовані на заохочення жінок до занять спортом.

Програма SCforH підтримує спортивні клуби у створенні здорових ініціатив:

• фокус на здоров'я — програми спрямовані на рекреаційні види спорту та збільшення фізичної активності, а не на змагання;

• процес «Плануй-Виконуй-Перевіряй-Дій» — допомога клубам у розробці ініціатив SCforH;

• універсальність — рекомендації застосовуються до різних видів спортивних клубів, незалежно від вікових груп.

Get2Sport — ініціатива Міністерства міграції та інтеграції:

• мета — надання можливостей дітям і молоді з малозабезпечених районів займатися спортом, зокрема футболом;

• фінансування — підтримка найму адміністративного персоналу, що дозволяє волонтерам зосередитися на тренерській діяльності;

• результати — у 2019 році програма підтримала 55 асоціацій у 43 вразливих житлових районах.

У Хорватії діє програма «Здоровий спосіб життя», керована Хорватським інститутом громадської охорони здоров’я. Метою програми є покращення здоров’я населення шляхом зменшення негативного впливу ризикових факторів на здоров'я та створення середовища, яке сприяє покращенню якості життя.

Однією з ініціатив у межах цієї програми є розвиток доріжок і парків у всіх округах Хорватії, спрямований на заохочення фізичної активності серед населення. Це включає в себе створення безпечних і доступних пішохідних та велосипедних маршрутів, які мотивують людей до активних дій.

• Розвиток інфраструктури — фінансування на суму 45 млн євро для створення 12 велосипедних маршрутів, що гарантують безпечні та комфортні подорожі.

• Рекомендації IMPALA — розроблені для підтримки розвитку інфраструктури фізичної активності, однак лише п’ять з 27 країн ЄС застосовують їх систематично.

Нідерланди відомі своєю велоінфраструктурою завдяки тому, що в країні робляться великі інвестиції в будівництво велодоріжок, паркінгів і безпечних переходів. Також там запроваджено освітні програми для дітей щодо безпеки руху на велосипедах і налагоджено системи прокату велосипедів у містах.

Швеція підтримує активний спосіб життя шляхом

• створення парків і спортивних майданчиків для різних вікових груп;

• підтримки клубів з безкоштовними заняттями для дітей і молоді;

• проведення кампанії на зразок «Every step counts» для заохочення населення до фізичної активності.

Іспанія використовує природні умови для активного відпочинку:

• розвиток пішохідних і велосипедних маршрутів у горах і вздовж узбережжя.

• організацію спортивних заходів, як-от марафони та велогонки.

ІСПАНІЯ: Localiza Salud - це онлайн-додаток, який надає інформацію про наявність ресурсів і заходів, які сприяють здоров’ю та добробуту. Ця стратегія використовується 360 місцевими організаціями, а в додатку опубліковано понад 17 тис. ресурсів, що сприяють здоров’ю.

ІРЛАНДІЯ: під час пандемії COVID-19 поточні інформаційні кампанії Healthy Ireland були перепрофільовані під кампанії «In Тhis Together» і «Keep Well», що наголошували на фізичній активності та індивідуальних видах спорту, які можна підтримувати в контексті обмежень.

Стратегія «Від ферми до виделки» є центральним компонентом європейської «Зеленої угоди», яка має на меті трансформувати систему харчування в ЄС, щоб зробити її більш стійкою. Цю стратегію було ухвалено у травні 2020 року з метою перепроєктувати увесь ланцюг створення вартості в харчовій галузі, щоб покращити стійкість на кожному етапі — від виробництва до споживання.

Мета стратегії полягає у створенні харчової системи з нейтральним або позитивним впливом на довкілля, що допоможе пом'якшити зміни клімату, зупинити втрату біорізноманіття, забезпечити продовольчу безпеку та охорону здоров'я, а також зберегти доступність харчових продуктів, одночасно забезпечуючи справедливий економічний дохід для виробників.

Стратегія включає як регуляторні, так і нерегуляторні ініціативи, використовуючи різноманітні політики у сфері сільського господарства та рибальства для підтримки переходу. Також розробляється законодавча база для стійких продовольчих систем, яка підтримуватиме реалізацію цієї стратегії.

Регламенти й політик, що повністю або частково входять до стратегії «Від ферми до виделки», перелічені нижче.

• Законодавство про сталу продовольчу систему спрямоване на гармонізацію стандартів сталості для всіх продовольчих продуктів ЄС, зокрема імпортованих. Передбачає розробку нових законодавчих рамок, визначення критеріїв сталості, встановлення вимог до маркування та критеріїв сталих державних закупівель. Заплановану публікацію пропозиції для законодавчої рамки спочатку призначили на другу половину 2023 року, але її було відкладено. Ініціатива також не увійшла до робочої програми Комісії на 2024 рік, тому терміни залишаються невизначеними.
• Рамка маркування сталості розроблена для встановлення рекомендацій щодо комунікації аспектів сталості продовольчих продуктів споживачам. Очікується, що ця рамка стане частиною ширшої законодавчої ініціативи щодо сталих продовольчих систем, остаточне ухвалення якої затримується.
• Оновлення стандартів маркетингу ЄС спрямоване на підвищення сталості та мінімізацію харчових відходів у різних продуктах. У листопаді 2023 року було запроваджено оновлені стандарти для фруктів, овочів та яєць. Проте щодо таких продуктів, як мед, фруктові соки, джеми, оливкова олія, хміль і птиця, відповідні пропозиції регламентів перебувають на стадії фіналізації та офіційної публікації.
• Маркування походження передбачає розширення обов’язкового маркування на більше видів продовольчих продуктів. Спочатку ця пропозиція мала бути частиною ширшого огляду інформації для споживачів у другій половині 2023 року, але її розробка триває.
• Профілі поживності та харчове маркування зосереджені на покращення якості інформації щодо харчових властивостей для споживачів. Пропозиція була частиною широкого огляду споживчої інформації про харчові продукти та очікувалася у другій половині 2023 року. Однак Комісія нещодавно повідомила, що робота над цією ініціативою ще триває.
• Оновлення законодавства про добробут тварин спрямоване на адаптацію регламентів ЄС з урахуванням останніх наукових досягнень і підвищення стандартів добробуту тварин. Сьомого грудня 2023 року була представлена пропозиція щодо захисту тварин під час транспортування. Вона буде обговорюватися у Раді ЄС та Європейському парламенті. Тим часом Комісія продовжує підготовчу роботу над додатковими пропозиціями щодо добробуту тварин.
• Перегляд регламенту про кормові добавки є ініціативою, спрямованою на пропагування кормових добавок, що позитивно впливають на добробут тварин та довкілля. Її впровадження очікується не раніше 2025 року.
• Регламент щодо сталого використання пестицидів визначає підхід ЄС до зменшення використання хімічних пестицидів, з метою скоротити їхнє застосування на 50% до 2030 року. Початкова пропозиція Європейської комісії була відхилена Європейським парламентом у листопаді 2023 року. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн 6 лютого оголосила про відкликання регламенту після опору, очолюваного агрохімічною індустрією, заявивши, що «для просування вперед необхідно більше діалогу та інший підхід».
• Ініціатива «Пестициди з біологічно активними речовинами» спрощує процес затвердження мікроорганізмів як активних агентів у засобах захисту рослин, що є важливим кроком у посиленні методів природного контролю шкідників. Впроваджена з вересня 2022 року.
• Пропозиція щодо нових геномних технологій. Тривають обговорення пропозиції Комісії у Європейському парламенті та Раді ЄС.
• Регламент щодо пластикових матеріалів для контакту з їжею встановлює стандарти безпеки для перероблених пластмас, що використовуються для прямого контакту з харчовими продуктами. Діє з жовтня 2022 року.
• Перегляд регламенту щодо пакування має на меті мінімізувати вплив пакування на довкілля та покращити зусилля з переробки. Пропозиція Комісії щодо скорочення відходів пакування наразі розглядається в Європейському парламенті та Раді ЄС. Очікується, що нові регламенти набудуть чинності до 2026 року.
• Політична рамка для альтернативних пластиків. Рамка політики (політика ЄС щодо біологічно базованих, біорозкладних та компостованих пластиків) представляє стратегію Європейського Союзу щодо впровадження альтернативних пластиків, спрямовану на вирішення проблеми забруднення цим матеріалом. Ця рамка була оприлюднена в листопаді 2022 року.
• Регламент щодо товарів, пов'язаних з вирубкою лісів має на меті забезпечити умови, щоб певні продукти на ринку ЄС не були пов'язані з вирубкою лісів. Цей захід набуде чинності в грудні 2024 року.
• Директива про зелені заяви спрямована на створення стандартизованих критеріїв для екологічних заяв, щоб запобігти грінвошингу (маркетинговий прийом, який допомагає позиціонувати продукт або бренд більш натуральним і екологічним, ніж він є насправді, й таким чином збільшувати прибуток). Очікується, що обговорення в Європейському парламенті та Раді ЄС продовжуватимуться до 2025 року. Після ухвалення держави-члени ЄС матимуть два роки на включення директиви до національного законодавства.
• Директива про корпоративну звітність щодо сталості (CSRD). Оновлена директива, яка змінює правила звітності щодо сталості як для великих корпорацій, так і для МСП, набула чинності в січні 2023 року, й очікується, що компанії почнуть дотримуватися нових правил у 2024 році.
• Директива про належну обачність у сфері корпоративної сталості (CSDD) вимагає від компаній оцінювати та усувати свої негативні впливи на права людини та довкілля. Очікується, що директиву буде опубліковано в першому кварталі 2024 року, а застосування розпочнеться з 2026 року.

За визначенням ВООЗ, термін «вільні цукри» стосується моносахаридів (як-от глюкоза і фруктоза) та дисахаридів (як-от сахароза або столовий цукор), котрі додають до харчових продуктів і напоїв виробники, кухарі або споживачі. До вільних цукрів також належать цукри, які природно присутні в медах, сиропах, фруктових соках та їхніх концентратах. Згідно з цим визначенням, наприклад, фруктовий сік міститиме вільний цукор, але не буде вважатися доданим цукром, якщо його не додано до іншої їжі чи напою з метою підсолоджування.

Європейська агенція з безпеки харчових продуктів (EFSA) та Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) детально описують, що є і що не є доданим цукром. Додані цукри вважаються «порожніми калоріями», тобто постачають енергію, але не мають жодної поживної цінності. Тому останніми роками їм приділяють все більше уваги в дієтичних рекомендаціях.

Європа

В Європі багато країн запровадили податки на цукор та інші заходи, спрямовані на зменшення його споживання. 

• Угорщина першою в Європі у 2011 році встановила податок на продукти з високим вмістом жиру та натрію задля сприяння здоровому харчуванню.
• Велика Британія у 2018 році запровадила податок на напої з високим вмістом цукру, внаслідок чого виробники почали активніше реформулювати свої продукти. Результатом стало зниження вмісту цукру в напоях на 44%. 
• Іспанія та Польща запровадили нові податки на цукор у січні 2021 року, що свідчить про зростання інтересу до таких заходів в Європі. Ці податки спрямовані не лише зменшити споживання цукру, а й зібрати додаткові кошти для покриття витрат на охорону здоров’я.
• Німеччина встановила добровільні цілі на оподаткування товарів з надмірним вмістом цукру, і, хоча офіційні податки не були запроваджені, невелике опитування споживачів свідчить про те, що такі зусилля мали б широке схвалення. 

Латинська Америка

Загалом 14 країн Латинської Америки впровадили як державні, так і приватні ініціативи щодо зменшення споживання доданого цукру з 2006 року. У цьому регіоні склад 15% газованих безалкогольних напоїв, випущених у 2023 році, містив заяву про знижений/ низький вміст цукру або його ж повну відсутність, що відображає поточний фокус як галузі, так і споживача. 

• Бразилія. Тамтешня промисловість харчових продуктів і напоїв погодилася  добровільно зменшити вміст цукру  в більш ніж 1100 продуктах до 2022 року. Деякі виробники також добровільно зобов'язалися скоротити вміст солі, що свідчить про те, що загальна оптимізація харчування стає все більш популярною метою. 

• Мексика. Це одна з країн із найвищими показниками діабету у світі, яка запровадила податок на солодкі напої, що призвело до помітного зменшення споживання цукру серед населення. Нові вимоги до маркування, зокрема Офіційний мексиканський стандарт, також тиснуть на бренди, щоб вони створювали продукти з меншим вмістом цукру. 
• Чилі. Країна встановила податки на солодкі напої в поєднанні з попереджувальними етикетками на продуктах із високим вмістом цукру, жиру чи солі, що покликано підвищити обізнаність споживачів про небезпечні продукти.

Північна Америка

• Канада у 2023 році запровадила попереджувальний символ на упаковці продуктів із високим вмістом цукру, солі та насичених жирів.
• США. У Сполучених Штатах  Національна ініціатива щодо зменшення споживання солі та цукру (NSSRI) перебуває в процесі встановлення цілей добровільного зниження споживання цукру після того, як отримала широку комерційну підтримку своєї інфраструктури зменшення солі. Хоча на національному рівні немає стратегії оподаткування SSB, місцеві органи влади в містах, як-от Берклі (Каліфорнія) та Боулдер (Колорадо), вже реалізували податкові заходи, які сприяли зменшенню споживання цукру.

Середній Схід та Африка

• Деякі країни, як-от: Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Марокко, Нігерія та Південно-Африканська Республіка, запровадили податки на цукор, підкреслюючи, що в цих регіонах зростає пріоритетність здоров’я.

Азія та Тихоокеанський регіон

• Такі країни, як Таїланд, Філіппіни та Малайзія, також запровадили нові законодавчі ініціативи щодо податків на цукор, прагнучи поліпшити здоров'я населення та знизити навантаження на системи охорони здоров'я.

Європейська промисловість безалкогольних напоїв зробила значні інвестиції в зміну рецептури та розробку нових продуктів для зниження цукру. Низькокалорійні та безкалорійні версії складають понад 30% продажів безалкогольних напоїв у Європі та понад 40% на ринках інших країн.

З 2000 року члени Об’єднання виробників безалкогольних напоїв (UNESDA) знизили середній вміст цукру у своїх безалкогольних напоях на 28,6%. Промисловість безалкогольних напоїв у ЄС є єдиною галуззю, яка зобов’язалася скоротити доданий цукор на 10% до 2020 року. Останнє дослідження, проведене незалежними аудиторами Global Data, показує скорочення доданого цукру в безалкогольних напоях у середньому на 14,6% у період з 2015 по 2019 рік. UNESDA зобов'язалася зменшити його ще на 10% протягом 2019-2025 років у країнах ЄС і Великій Британії. Це зобов’язання застосовується до всіх категорій продуктів, що входять до компетенції UNESDA, зокрема газованих та негазованих безалкогольних напоїв, але виключає бутильовану воду, 100%-ві соки, молочні та гарячі напої. Це означатиме загальне зниження середнього рівня цукру на 33% за останні два десятиліття.

Глобальні ініціативи щодо зменшення споживання цукру демонструють ефективність оподаткування, маркування та добровільних змін рецептури. Ці заходи сприяють здоровішому харчуванню, стимулюють зміну уявлення про цукровмісні продукти й напої, а також зменшують тягар неінфекційних захворювань, таких як ожиріння та діабет.

Згідно з останніми оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про тенденції вживання тютюну, у всьому світі налічується 1,25 млрд дорослих його споживачів. Тенденції 2022 року свідчать про продовження зниження споживання тютюну в усьому світі. Приблизно один з п'яти дорослих вживає тютюн, як порівняти з показником один з трьох у 2000 році.

Звіт ВООЗ показує, що 150 країн успішно скорочують споживання тютюну. Бразилія та Нідерланди досягли успіху після того, як вони запровадили заходи боротьби з тютюном MPOWER, причому Бразилія досягла відносного скорочення на 35% з 2010 року, а Нідерланди на межі досягнення цільового показника в 30%.

Попри те, що протягом багатьох років ці цифри постійно зменшувалися, до 2025 року світ досягне відносного скорочення вживання тютюну на 25%, не досягнувши добровільної глобальної мети скорочення на 30% від базового рівня 2010 року. Лише 56 країн світу досягнуть цієї мети, що на чотири країни менше з часу останнього звіту в 2021 році.

З моменту ухвалення Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (WHO FCTC) у 2005 році в Європейському Союзі було впроваджено низку заходів, спрямованих на зменшення вживання тютюну та захист здоров'я населення. Останніми роками, однак, спостерігається необхідність посилення регуляторних зусиль, оскільки на ринку з'являються нові тютюнові вироби, такі як електронні сигарети (е-сигарети) та тютюнові вироби для нагрівання (HTPs). 

Хоча головну увагу приділяли виконанню рекомендацій Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, зокрема заходам MPOWER, останніми роками зростає інтерес до статті 2.1, яка закликає країни впроваджувати додаткові заходи для забезпечення максимального захисту здоров'я. Цей підхід відповідає концепції «завершення ери тютюну» – повного викорінення вживання тютюну замість його простої регуляції.

1. Оновлення Рекомендацій Ради ЄС щодо бездимних середовищ (2009 р.) з урахуванням нових тенденцій на ринку. Це передбачає розширення дії рекомендацій на нові тютюнові вироби та ключові зовнішні зони, як-от дитячі майданчики, зупинки транспорту та інші місця, де діти та підлітки можуть бути під впливом тютюнових аерозолів.
2. Заборона ароматизаторів у тютюнових виробах для нагрівання, що вже впроваджено з 2022 року, та посилення маркування відповідно до Директиви ЄС про тютюнові вироби.
3. Розробка інструментарію профілактики, який міститиме заходи щодо захисту дітей і молоді від шкідливого впливу тютюну, зокрема питання фізичного та психічного здоров'я.

Посилення бездимних середовищ

Розширення дії бездимних середовищ на відкриті простори є ключовим заходом для захисту населення від пасивного куріння та тютюнових аерозолів. За даними ВООЗ, вплив тютюнових аерозолів на здоров'я може бути серйозним навіть на відкритих просторах. Пасивне куріння підвищує ризик серцевих захворювань на 25-30%, і, за оцінками, близько 9% усіх випадків серцево-судинних захворювань в Європі пов'язані з впливом пасивного куріння.

Обмеження доступу неповнолітніх до тютюнових альтернатив

Для обмеження доступу неповнолітніх до тютюнових альтернатив запропоновано декілька заходів, зокрема перевірку віку онлайн та в фізичних магазинах, ліцензування роздрібних торговців і дистриб'юторів, регулярні непередбачувані перевірки дотримання правил, а також підвищення штрафів за порушення. Щоб зменшити ризики, рекомендується обмежити продаж деяких ароматизованих продуктів у магазинах лише для дорослих, забезпечуючи доступ для тих, хто усвідомлює можливі ризики. Також підкреслюється необхідність надання всебічної інформації про небезпеки вейпінгу серед молоді.

Зменшення привабливості тютюнових виробів Одним із важливих напрямів є зниження привабливості тютюнових виробів для населення, особливо для молоді. Це досягається шляхом стандартизації упаковки тютюнових виробів, що позбавляє їх маркетингової привабливості, а також забороною на використання ароматизаторів, які можуть стимулювати куріння. Обмеження доступу до таких продуктів та розширення інформаційних кампаній сприяють зниженню росповсюдженості куріння серед підлітків.

Економічний ефект політики щодо зменшення вживання тютюну

Вплив обмежень на економіку було ретельно досліджено, і результати показують, що позитивні економічні наслідки переважають потенційні негативні впливи, такі як зниження податкових надходжень. Наприклад, в Угорщині після впровадження обмежень на куріння в кафе, барах і ресторанах у 2012 році збільшилась кількість ресторанів і музичних клубів, що свідчить про позитивний вплив на індустрію харчування.

Стала першою країною, де набув чинності закон про повну заборону куріння на робочих місцях у 2004 році. Антитютюновий закон мав приголомшливий успіх, незважаючи на потужний супротив тютюнової індустрії; ступінь його дотримання становить 95%. Найважливіше в ірландському прикладі те, що політичні лідери можуть реально поліпшити здоров’я нації, і що така державна політика у сфері громадського здоров’я може мати високий рівень сприйняття серед курців.

Такі як Швеція та Норвегія, історично мали високий рівень вживання тютюну, але завдяки жорстким регуляторним заходам цим країнам вдалося суттєво знизити його поширеність. Важливу роль відіграла державна монополія на продаж тютюнових виробів, що дозволяє контролювати доступність і ціни.

У 2005 році в Шотландії були найвищі показники куріння, як порівняти з іншими частинами Сполученого Королівства: більше 28% дорослих курили. До того часу, як були ухвалені антитютюнові закони, було неможливо уникнути тютюнового диму в багатьох громадських місцях. Аналіз ситуації показував, що пасивне куріння в Шотландії було причиною від 1,5 тис. до 2 тис. смертей некурців щорічно. Шотландія стала прикладом для всієї Великої Британії після того, як ухвалила Акт проти куріння, за здоров’я і соціальний захист, що забороняє курити в закритих приміщеннях. Дослідження, проведені після введення закону, показали зниження на 17% кількості звернень з серцевими нападами в дев’яти найбільших лікарнях Шотландії і середнє щорічне зниження кількості звернень з серцевими нападами на 3% в наступні десять років після введення заборони на куріння у громадських місцях. 

Першою запровадила стандартизовану упаковку ще у 2012 році. Звісно, минуло не так багато часу, щоб можна було робити ґрунтовні висновки, однак, попередній експертний аналіз показав, що впровадження простої пачки разом із великими графічними попередженнями про шкоду для здоров’я сприяло швидшому зниженню рівня поширеності куріння, як порівняти з попередніми тенденціями. Зокрема, за оцінками звіту, за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року середній рівень поширеності куріння серед австралійців віком від 14 років знизився на 0,55 відсоткових пункти. Також, відповідно до результатів досліджень, на 78% зросла кількість звернень на гарячу лінію з відмови від куріння. При чому це не пов’язано зі здійсненням інших заходів із боротьби з курінням, як-то, підвищення цін на сигарети, антитютюнова реклама і т.п.

Став першою країною на території Латинської Америки, в якій у 2006 році був ухвалений закон про заборону куріння у громадських місцях. Незважаючи на історично сформований високий рівень куріння, в Уругваї вдалося провести успішну антитютюнову кампанію. Президент країни - відомий онколог, доктор Табаре Васкез, зробив боротьбу з тютюном національним пріоритетом. Під час його президентства була ухвалена Програма із боротьбі з тютюном. Наступним кроком стала заборона куріння спочатку в державних навчальних закладах, а потім у всіх, закритих громадських приміщеннях.

Згідно з новим звітом ВООЗ, опублікованим у травні 2024, більш ніж кожен третій дорослий у Європейському регіоні ВООЗ віком 30-79 років має гіпертонію або високий кров'яний тиск, і ключовим фактором цього є надмірне споживання солі.

Серцево-судинні захворювання, зокрема гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо, наразі призводять до смерті близько 10 тис. людей щодня в Європейському регіоні ВООЗ, який включає 53 держави-члени - від Великої Британії до країн Центральної Азії. У 52-х із цих країн середнє щоденне споживання солі перевищує рекомендований ВООЗ максимальний рівень у 5 г (приблизно одна чайна ложка) на день. 

Дослідження показали, що зниження споживання солі на 30% зменшило б поширеність інсульту на 6,4% у Фінляндії та на 13,5% - у Польщі, а ішемічної хвороби серця у цих же країнах - на 4,1% та на 8,9% у Польщі відповідно. Якщо ж споживання солі знизити до рекомендованої ВООЗ кількості, це дозволить зменшити поширеність інсульту на 10,1% у Фінляндії та на 23,1% у Польщі, а ішемічної хвороби серця - на 6,6% та на 15,5% відповідно. Кількість відкладених смертей у цих країнах становитиме 102 100 (0,9%) у Фінляндії та 191 300 (2,3%) у Польщі. 

Доповідь «Дії щодо солі та гіпертонії» закликає уряди вжити обов’язкових заходів для зменшення споживання солі населенням, включно зі значно жорсткішими обмеженнями на вміст солі в оброблених харчових продуктах.

У звіті зазначається, що з погляду харчової промисловості, продукти з високим вмістом солі зазвичай приносять найбільший прибуток, але справа в тому, що ці продукти ставлять під загрозу здоров'я клієнтів. Зменшення споживання солі на рівні населення шляхом внесення змін до технологій виготовлення оброблених продуктів та зменшення в них кількості солі, дає швидкі результати, є здійсненним, вигідним і, зрештою, рятує життя.

Ініціативи щодо зниження вмісту солі в продуктах харчування мають форму обов’язкових або добровільних цілей, які є критично важливим кроком до зменшення споживання натрію з їжею.

Регіон	Кількість країн із національними ініціативами щодо зменшення споживання натрію/солі
Африка	1/47 (2%) Південна Африка, ще дві країни (Ефіопією та Нігерією) на етапі планування
Північна та Південна Америка	18/49 (37%) країн/ територій, ще шість країн на стадії планування та 24 без ініціативи
Східне Середземномор'я	13/22 (59%) країни запровадили або планують запроваджувати ініціативи для зменшення споживання солі
Європа та Велика Британія	40/53 (75%) країн/ територій запровадили або планують запроваджувати ініціативи для зменшення споживання солі
Південно-Східна Азія	5/11 (45%) країн/ територій запровадили або планують запроваджувати ініціативи для зменшення споживання солі
Західна частина Тихого океану	19/37 (51%) країн/ територій/ областей запровадили або планують запроваджувати ініціативи для зменшення споживання солі

Оподаткування продуктів із високим вмістом солі

Одним із підходів є введення податків на продукти з високим вмістом солі. Угорщина запровадила податок на продукти громадського здоров'я (Public Health Product Tax, PHPT) у 2011 році, що охопив упаковані продукти з високим вмістом солі, як-от закуски та приправи. Метою цього податку було зниження споживання продуктів, котрі не приносять користі для здоров'я. Проте оцінка ефективності PHPT показала, що їхнє споживання серед дорослого населення не зменшилося суттєво.

Встановлення обов'язкових граничних рівнів вмісту солі в продуктах

Кілька країн Європи, зокрема Бельгія, Болгарія, Франція, Греція, Нідерланди та Португалія, встановили обов'язкові максимальні рівні вмісту солі в продуктах харчування, що значно впливає на загальний рівень споживання натрію. У Великій Британії було введено добровільну програму зниження солі, яка поступово призвела до зниження середнього споживання солі серед дорослих на 1 г/день протягом 18 років. Це приклад успішної реалізації стратегії зі зниження ризиків для здоров'я, пов'язаних зі споживанням солі.

Маркування продуктів з високим вмістом солі

Маркування продуктів харчування за допомогою передньої етикетки з інформацією про вміст солі є поширеною практикою в різних країнах світу. У Фінляндії маркування обов'язкове для продуктів з високим вмістом солі, що призвело до зниження середнього вмісту натрію в продуктах на 20-25%. У країнах Латинської Америки, таких як Чилі, Мексика та Перу, використовуються попереджувальні чорні етикетки на продуктах з високим вмістом калорій, жиру, цукру та солі, що сприяє підвищенню обізнаності населення щодо ризиків, пов'язаних з їхнім споживанням.

• Південно-Східна Азія

Країни Південно-Східної Азії зобов'язалися скоротити споживання натрію, встановивши у 2013 році проміжну регіональну ціль: зменшити середнє споживання солі на 10% протягом наступних п'яти років. Це узгоджується з глобальною метою ВООЗ, яка спрямована на зниження рівня споживання натрію та покращення здоров'я населення.

• Європа та Велика Британія

Європейські країни застосовують як обов'язкові, так і добровільні заходи, спрямовані на зменшення споживання солі. Ці ініціативи включають встановлення максимально допустимих рівнів солі в продуктах, програми зміни рецептури, податки на продукти з високим вмістом солі (як в Угорщині), обов'язкове маркування щодо високого вмісту солі (у Фінляндії) та постійний моніторинг харчової продукції (у Великій Британії). Такий підхід сприяє більш ефективному зниженню споживання натрію на регіональному рівні.

• Східне Середземномор'я

У регіоні Східного Середземномор’я, де високий тягар серцево-судинних захворювань, національні стратегії зі зменшення споживання натрію були розроблені в низці країн, зокрема в Бахрейні, Єгипті, Ірані, Йорданії, Саудівській Аравії, Кувейті, Лівані тощо. Найчастіше застосовуваними заходами є зміна рецептури продуктів (100% країн), освітні програми для споживачів (77%) та маркування на лицьовому боці упаковки (46%). Проте лише 27% країн проводять моніторинг результатів, а оцінки впливу на здоров'я ще не здійснювалися.

Ці ініціативи є важливим кроком до зниження споживання солі та покращення здоров'я населення в різних регіонах світу.

Реалізація програм зі зниження споживання натрію є важливим елементом стратегії зменшення ризику серцево-судинних захворювань. Незважаючи на труднощі з досягненням значного зменшення споживання солі через оподаткування, інші заходи, такі як встановлення граничних рівнів солі та маркування продуктів, мають потенціал покращити здоров'я населення. Успішний досвід різних країн демонструє важливість співпраці уряду та харчової промисловості для досягнення ефективних змін.

29 липня 2024 року Європейське регіональне бюро ВООЗ оприлюднило заяву, в якій попередило про недостатній прогрес у зниженні споживання алкоголю в регіоні. Дві третини тамтешніх дорослих вживають алкоголь, і близько 11% з них мають алкогольні розлади. Середнє споживання становить 9,2 л чистого алкоголю на рік на одного дорослого, що є найвищим показником серед усіх регіонів ВООЗ.

Політики, рекомендовані ВООЗ як «рішення, оптимальні за витратами (best buys), можуть значно зменшити шкоду для здоров'я, пов’язану з вживанням алкоголю. Однак, згідно з новим звітом «Зробити Європейський регіон ВООЗ безпечним», лише незначна кількість країн використовують ці заходи. Разом з тим, досвід Литви, Шотландії та скандинавських країн демонструє ефективність цих політик у зменшенні шкоди від алкоголю.

Європейський регіон має найвищий рівень споживання алкоголю у світі, що призводить до майже мільйона смертей щороку та асоціюється з понад 200 захворюваннями, зокрема серцево-судинними хворобами, травмами та раком.

Політики «найкращих заходів» включають три основні стратегії:

• підвищення акцизних податків на алкогольні напої;
• обмеження або заборону реклами алкоголю;
• обмеження фізичної доступності алкоголю.

Звіт показує, що ці заходи все ще недостатньо використовуються. У 51 країні регіону алкоголь став більш доступним через невідповідність податків інфляції.

На початку 2000-х років Литва стикалася з серйозною проблемою надмірного вживання алкоголю. Тоді рівень його вживання на душу населення був одним із найвищих у Європейському регіоні ВООЗ. У відповідь на цю кризу уряд Литви розробив стратегію швидких та комплексних дій, використовуючи «рішення, оптимальні за витратами» ВООЗ для контролю за алкоголем.

Перший етап змін був реалізований у 2008–2009 роках, зокрема обмеження реклами алкоголю та заборона продажу в бензоколонках і кіосках. Згодом, у 2016 році, було впроваджено другий пакет заходів, який передбачав:

• підвищення мінімального віку для законного вживання алкоголю з 18 до 20 років;
• підвищення цін на алкогольні напої через збільшення акцизних податків;
• обмеження годин роздрібного продажу алкоголю;
• повну заборону реклами алкоголю в медіа, інтернеті та на зовнішній рекламі.

Ці дії дозволили значно зменшити негативний вплив алкоголю на здоров’я населення. Так, до 2016 року рівень втрат років життя через алкогольні захворювання скоротився на 20%. Зусилля Литви стали прикладом ефективної політики щодо зниження вживання алкоголю, яка ґрунтується на комплексному підході та цілеспрямованому впровадженні рекомендованих заходів.

Шотландія також демонструє ефективний підхід до зниження споживання алкоголю через зміни поведінки населення. У 2009 році тамтешній уряд ухвалив рамковий план дій, який складався з 41 заходу контролю за алкоголем. Вони включали заборону багатопакетних знижок на алкогольні напої в роздрібній торгівлі та впровадження коротких інтервенцій щодо алкоголю.

Особливо значущим стало введення у 2018 році мінімальної ціни за одиницю алкоголю (MUP). Впровадження цього заходу тривало шість років, адже закон про MUP був ухвалений ще у 2012 році, але через юридичні суперечки набув чинності лише у 2018 році. Результати впровадження MUP стали очевидними вже в перший рік:

• рівень продажів алкоголю знизився до найнижчого показника за останні 25 років;
• смертність від алкогольних захворювань зменшилась на 10%.

У 2018 році Шотландія оновила свій план щодо контролю алкоголю, орієнтуючись на підходи, які охоплюють все населення, та засновуючи його на п’яти високоефективних стратегіях ВООЗ для зменшення вживання алкоголю. Такий підхід виявився дієвим у боротьбі з ним, особливо серед уразливих верств населення.

Скандинавські країни, до яких належать Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція, мають довгу історію споживання алкоголю та стикаються зі складними проблемами, пов'язаними з важким епізодичним пияцтвом. Водночас, вони здобули репутацію країн із одними з найсуворіших регуляцій для зменшення шкоди, завданої алкоголем.

На сьогодні рівні споживання алкоголю в скандинавських країнах є одними з найнижчих у Європейському Союзі, адже тут його сприймають не як звичайний товар, а піддають суворому регулюванню.

Підхід скандинавських країн поєднує комплексні заходи контролю з ефективними інформаційними кампаніями для створення безпечнішого суспільства. Вони мають тривалу історію успішного впровадження політики контролю з початку XX століття, коли пряме державне регулювання ринку алкоголю допомогло протидіяти високим рівням споживання та шкоди від алкоголю.

Попри деяке послаблення систем через вступ Фінляндії та Швеції до ЄС і вплив приватних інтересів, державні монополії на алкоголь зберігають свій контроль, що служить на користь громадського здоров'я та добробуту.

Системи монополії на роздрібний продаж

Основою підходу скандинавських країн є бачення, згідно з яким шкода для здоров'я, пов'язана зі споживанням алкоголю, перевищує можливі економічні вигоди від його продажу. Тому обмеження негативного впливу алкоголю на суспільство є головним пріоритетом політики контролю.

Монопольні системи роздрібного продажу – це один зі способів реалізувати цей підхід. Усі скандинавські країни, за винятком Данії, але включно з Гренландією та Фарерськими островами, мають державні монополії на продаж алкоголю. Ці системи контролюють, коли, де і за якою ціною продається алкоголь. Мета таких монополій – зменшити кількість місць продажу та регулювати інші аспекти, як-от обмеження годин торгівлі та заборону акцій.

Досвід показує, що монополії є ефективним інструментом для обмеження фізичної доступності алкоголю. Вони визнані кращою практикою в міжнародних дослідженнях, як-от проєкт «Alcohol: No Ordinary Commodity».

Захист молоді – захист усіх

Оподаткування є ще одним потужним заходом, який використовують скандинавські країни не лише для поповнення бюджету, а й як інструмент збереження здоров'я. Помірне підвищення акцизних податків на алкоголь призводить до значних покращень для здоров'я населення, а також до збільшення доходів держави, які можна спрямувати на охорону здоров'я. Високі податки допомагають знизити споживання алкоголю серед усіх верств суспільства, зокрема підлітків, та відтермінувати початок вживання алкоголю молоддю.

Стурбованість щодо впливу реклами алкоголю на молодь також стала причиною для запровадження суворих заборон на рекламу у країнах, таких як Норвегія. Повна заборона реклами, запроваджена у 1975 році, мала значний і стійкий вплив на зменшення продажу та споживання алкоголю.

У 2020 році Естонський національний інститут розвитку охорони здоров’я, який є частиною Міжнародної асоціації національних інститутів громадського здоров'я (IANPHI), розпочав впровадження онлайн-програми самодопомоги під назвою «Selge», спрямованої на зниження споживання алкоголю серед населення Естонії. Генеральна асамблея IANPHI визнала «Selge» ключовим досягненням у сфері громадського здоров’я в Європейському регіоні. Естонія посідає в ньому третє місце за рівнем смертності, пов’язаної зі споживанням алкоголю, після двох сусідніх балтійських країн – Латвії та Литви. У період з 2010 по 2019 рік країна досягла одного з найбільших скорочень споживання алкоголю в регіоні – приблизно на 3 л чистого алкоголю на одну дорослу людину – завдяки поєднанню політичних заходів, спрямованих на обмеження споживання, включно з обмеженнями реклами, політикою акцизного оподаткування та підвищенням обізнаності.

Попри ці заходи, станом на 2018 рік 15% дорослих естонців усе ще споживали алкоголь у небезпечних або шкідливих для здоров’я кількостях. Ці рівні визначаються як споживання понад 140 г чистого алкоголю на тиждень для чоловіків (приблизно 10 доз) та понад 70 г для жінок (близько 5 доз). Проте лише 1,9% цих дорослих отримували лікування від зловживання алкоголем.

Естонський національний інститут розвитку охорони здоров'я (Tervise Arengu Instituut або TAI), який очолює діяльність щодо зміцнення здоров'я в країні, працює над вирішенням цієї проблеми та поліпшенням показників здоров'я, пов'язаних зі споживанням алкоголю. У 2018 році експерти TAI в галузі зміцнення здоров'я виявили необхідність у розробці плану лікування поза звичайною системою охорони здоров’я, який був би анонімним і легко доступним.

Програма самодопомоги «Take Care of You», створена Швейцарським інститутом досліджень залежності та здоров’я при Цюрихському університеті під керівництвом доктора Міхаеля П. Шауба, була визнана найбільш відповідною для Естонії та обрана TAI.

Програма «Selge» складається з десяти онлайн-модулів для самостійного навчання, які спрямовані на зменшення споживання алкоголю та вирішення проблем, пов’язаних з депресією, із використанням когнітивно-поведінкової терапії та мотиваційного інтерв'ювання. Учасники проходять кожен модуль під керівництвом віртуального тренера, який поєднує самоаналіз, вправи і запис особистого досвіду, а також ведення щоденника споживання алкоголю. Навчання тому, як і коли сказати «ні», розуміння причин, які провокують вживання алкоголю, а також його впливу на настрій і почуття, і складання планів на майбутнє – це лише частина тем, розглянутих у «Selge».

Результати дослідження показали, що ця програма допомогла знизити споживання алкоголю серед учасників, включно зі скороченням кількості порцій алкоголю на тиждень і збільшенням кількості днів без вживання алкоголю. Зокрема, попередній звіт дослідження показав, що учасники, які завершили модулі програми протягом рекомендованого 8-тижневого періоду, споживали на 12,2 одиниць алкоголю менше на тиждень і мали на 1,2 дня більше днів без алкоголю, ніж раніше. Також спостерігалося значне зниження показників за шкалою AUDIT, а 35% учасників знизили рівень споживання до рівня нижче небезпечного (проти 19% серед тих, хто не завершив модулі програми).

Сьогодні близько 2 млрд чоловіків, жінок і дітей мають надмірну вагу або ожиріння, а майже 735 млн людей страждають від недоїдання. Зростання пов’язаних з харчуванням неінфекційних захворювань, як-от серцево-судинні захворювання та діабет 2 типу, є експоненційним і створює тиск на системи охорони здоров’я та знижує якість життя. Очікується, що до 2050 року населення світу досягне майже 10 млрд людей, що підкреслює нагальну потребу змін.

Багато урядів у всьому світі почало включати питання сталого розвитку в політики своїх країн, щоб заохочувати населення обирати дієти, котрі сприятимуть як їхньому власному здоров’ю, так і здоров’ю планети. У Данії, Бельгії, Італії та Великій Британії, наприклад, акцентують увагу на повідомленнях щодо важливості споживання страв, багатих на клітковину, зменшення вживання м’яса та скорочення харчових відходів.