Міжнародні документи та рекомендації

План був схвалений 66-ю Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я у 2013 році. Глобальний план дій передбачає шість цілей, виконання яких на рівні країн сприятиме досягненню дев’яти Цілей сталого розвитку щодо НІЗ до 2025 року, а також сприятиме реалізації Цілі сталого розвитку 3, що стосується здоров’я та добробуту. Складовою частиною цього плану є набір варіантів політики, а також ефективних за витратами і рекомендованих заходів («Додаток 3»), які покликані допомогти державам-членам в імплементації заходів, спрямованих на досягнення завдання 3.4 в межах Цілей сталого розвитку (ЦСР) з урахуванням особливостей їхнього національного контексту.

Перше оновлення Додатку 3 було схвалено 70-ю сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у 2017 році. Список заходів, наведених у Додатку 3, не є вичерпним, але призначений для надання інформації та рекомендацій щодо економічної ефективності популяційних та індивідуальних втручань на основі наявних даних. На 72-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я термін дії Глобального плану дій було подовжено до 2030 року, щоб дати урядам країн більше часу на реалізацію поставлених завдань та узгодити часові межі для досягнення результатів як за Глобальним планом, так і за Цілями сталого розвитку. Окрім того, Глобальний план було доповнено дорожньою картою на 2023-2030 роки, яка включила перелік втручань ВООЗ щодо психічного здоров’я,  рекомендовані заходи для усунення впливу забруднення повітря на здоров’я та перелік економічно ефективних втручань для здоров’я порожнини рота.

Цей документ було створено для осіб, які формують політику та ухвалюють рішення у сфері профілактики й контролю НІЗ. Документ пропонує перелік рішень, оптимальних за витратами, та інших заходів, рекомендованих для вирішення проблеми НІЗ, згідно з оновленою редакцією Доповнення 3 до Глобального плану дій з профілактики НІЗ і боротьби з ними на 2013–2020 роки.

Надається перелік варіантів як за кожним з чотирьох ключових факторів ризику НІЗ (вживання тютюну, зловживання алкоголем, нездорове харчування й недостатня фізична активність), так і за чотирма категоріями захворювань (серцево-судинні, діабет, рак і хронічні респіраторні захворювання). Наразі психічні розлади та забруднення повітря, додані в 2018 році як тип захворювань та фактор ризику, лишилися поза увагою цього документа.

Заходи, включені до Best Buys, оцінювалися з точки зору ефективності витрат, здійсненності, а також нефінансових аспектів. Для кожного фактору ризику і для кожної категорії захворювань вказані заходи, ефективність витрат щодо яких оцінювалась за допомогою моделі вибору заходів WHO-CHOICE.

Найбільш рентабельними та доцільними було визнано 16 заходів, що мають середній коефіцієнт ефективності витрат ≤100 міжнародних доларів [надалі — «між. дол.»] на відвернений DALY [тобто на збереження одного року здорового життя] у країнах з доходами нижче середнього й низькими доходами. Після них вказуються заходи з середнім коефіцієнтом ефективності витрат >100 між. дол.; можливість проведення цих заходів може розглядатися з урахуванням національних умов. Заходи, які згадуються в керівних принципах і технічних документах ВООЗ, але щодо яких було неможливо провести аналіз WHO-CHOICE, також надані в таблицях та мають позначку «Аналіз WHO-CHOICE відсутній». Переліки таких заходів необхідно інтерпретувати з обережністю; наприклад, відсутність аналізу WHO-CHOICE не обов’язково означає, що той чи інший захід є неефективним з точки зору витрат, прийнятним у ціновому відношенні або доцільним, а радше говорить про те, що через відсутність необхідної методології чи можливостей аналіз WHO-CHOICE провести поки що неможливо.

План дій для профілактики та контролю неінфекційних захворювань (НІЗ) в Європейському регіоні ВООЗ на 2016–2025 роки продовжує та певним чином оновлює План дій щодо реалізації Європейської стратегії профілактики та контролю НІЗ на 2012–2016 роки.

Оновлений План складено з урахуванням нових доказів, важливих розробок, наявних зобов’язань та прогресу держав-членів. План зосереджується на пріоритетних напрямах дій та втручаннях на наступні десять років, щоб досягти регіональних і глобальних цілей щодо зменшення передчасної смертності, зниження тягаря хвороб, поліпшення якості життя та підвищення рівня здорового життя. Зокрема, План передбачає: зменшення передчасної смертності від НІЗ на 25% до 2025 року; поліпшення якості життя людей, які мають НІЗ; підвищення стійкості систем охорони здоров’я до викликів, пов’язаних з НІЗ.

План дій був розроблений через консультативний процес за участю технічних експертів. Його формулювання включають в себе політичну рамку «Здоров’я 2020», результати високорівневих зустрічей ООН щодо неінфекційних захворювань у 2011 та 2014 роках, а також наслідки нещодавно ухвалених Цілей сталого розвитку.

Для досягнення цих цілей План охоплює наступні стратегічні напрями: зміцнення національних можливостей у галузі профілактики та контролю НІЗ; просування здорового способу життя та зниження факторів ризику, як-от: вживання тютюну, надмірне вживання алкоголю, нездорове харчування та низький рівень фізичної активності; підвищення якості та доступності медичних послуг для раннього виявлення та лікування НІЗ; розширення співпраці між урядами, громадянським суспільством та приватним сектором для забезпечення комплексного підходу до профілактики та контролю НІЗ; моніторинг та оцінка прогресу у виконанні Плану для своєчасного коригування стратегій та заходів.

План дій відображає спільні зусилля країн Європейського регіону ВООЗ у боротьбі з НІЗ і закликає до тісної співпраці на національному, регіональному та глобальному рівнях для досягнення поставлених цілей.

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС) є важливим документом, що регулює політичні, економічні та соціальні відносини між Україною та ЄС. Угода стала основою для глибокої та всеосяжної інтеграції України в європейський простір.

Угода про асоціацію була підписана у два етапи. Політичну частину підписали в Брюсселі 21 березня 2014 року, а економічну – 27 червня 2014 року. Верховна Рада України ратифікувала Угоду 16 вересня 2014 року. У той самий день Угоду ратифікував Європейський парламент. Тимчасове застосування Угоди розпочалося 1 листопада 2014 року. Повністю Угода набула чинності 1 вересня 2017 року після ратифікації всіма країнами-членами ЄС.

Основні цілі Угоди про асоціацію включають: зміцнення політичної асоціації та поглиблення економічної інтеграції між Україною та ЄС; сприяння розвитку стабільної та процвітаючої демократії в Україні; підтримка економічних реформ та модернізації української економіки.

Загалом Угода про асоціацію містить 1943 пункти, які має імплементувати Україна. З них 116 у сфері безпосередньої відповідальності Міністерства охорони здоров’я.

Розділ 22 Угоди про асоціацію стосується громадського здоров’я та передбачає виконання низки зобов’язань щодо співробітництва в галузі охорони здоров’я, щоб «підвищити рівень здоров’я та захисту здоров’я громадян в якості передумови для сталого розвитку та економічного зростання». Також Україна повинна поступово імплементувати в своє законодавство норми і практики ЄС (зазначені в Додатку XL цієї УА), зокрема щодо інфекційних та неінфекційних хвороб, крові, тканин і клітин, а також тютюну. Зокрема, профілактика та боротьба з неінфекційними захворюваннями має відбуватися «шляхом обміну інформацією і кращими практиками, пропаганди здорового способу життя, вирішення основних детермінантів здоров’я і супутніх проблем, таких як охорона здоров’я матері і дитини, психічного здоров’я, залежність від алкоголю, наркотиків та тютюну, у тому числі імплементація Рамкової конвенції з боротьби проти тютюну».

Відповідно до даних МОЗ України, станом на червень 2023 року, виконання угоди у сфері охорони здоров’я сягнуло 71%. 

Європейська комісія 30 листопада 2022 року ухвалила нову Глобальну стратегію ЄС у сфері охорони здоров’я, спрямовану на покращення глобальної безпеки здоров’я та забезпечення кращого здоров’я для всіх у світі, що змінюється. 

Стратегія позиціонує глобальне здоров’я як важливий стовп зовнішньої політики ЄС, критичний сектор з геополітичної точки зору та центральний елемент стратегічної автономії ЄС. Вона сприяє сталим, значущим партнерствам на рівних умовах, спираючись на ініціативу Global Gateway. Як зовнішній вимір Європейського Союзу охорони здоров’я, Стратегія покликана керувати діями ЄС для забезпечення кращої готовності та реагування на загрози здоров’ю.

Основні підходи для подолання глобальних викликів:

1. Забезпечення кращого здоров’я та добробуту людей протягом усього життя.
2. Зміцнення систем охорони здоров’я та просування універсального охоплення медичними послугами.
3. Профілактика та боротьба з загрозами здоров’ю, включно з пандеміями, з використанням підходу «Єдине здоров’я» (One Health).

Стратегія спрямована на відновлення прогресу досягнення універсальних цілей у галузі здоров’я, встановлених у Цілях сталого розвитку до 2030 року. Для цього Стратегія концентрує дії на досягненні універсального охоплення медичними послугами, зміцненні первинної медичної допомоги та боротьбі з основоположними причинами погіршення здоров’я, зокрема бідністю та соціальними нерівностями. Стратегія наголошує на важливості усунення або мінімізації основних факторів погіршення здоров’я, таких як зміна клімату, деградація довкілля, продовольча безпека, конфлікти та інші гуманітарні кризи.

Основні напрями діяльності:

1. Забезпечення більш справедливого доступу до вакцин і медичних послуг через зміцнення місцевих фармацевтичних систем і виробничих потужностей.
2. Впровадження жорстких, обов’язкових міжнародних правил щодо пандемій.
3. Підсилення нагляду та виявлення патогенів.
4. Всеохопний підхід, який включає всі зв’язки між довкіллям, здоров’ям тварин/ рослин та здоров’ям людини.

Стратегія також прагне підвищити глобальну безпеку здоров’я, захищаючи громадян від загроз шляхом посилення профілактики, готовності та реагування, а також раннього виявлення. Ці загрози можуть бути хімічними, біологічними або ядерними, а також пандеміями, включно з «мовчазним вбивцею» – антимікробною резистентністю.

Глобальна стратегія ЄС у сфері охорони здоров’я пропонує рамку для політики охорони здоров’я ЄС до 2030 року, встановлюючи політичні пріоритети та принципи, що мають керувати глобальною охороною здоров’я. Вона визначає конкретні напрями дій та окреслює, що Комісія робитиме і що рекомендує робити державам-членам, у межах їх відповідних компетенцій та інституційних ролей.

У грудні 2021 року Європейська комісія запустила «Здоровіші разом – ініціатива ЄС з неінфекційних захворювань (НІЗ)», щоб підтримати країни ЄС у визначенні та впровадженні ефективної політики й заходів для зменшення тягаря основних НІЗ та покращення здоров’я й добробуту громадян.

Ініціатива включає п’ять напрямів:

1. детермінанти здоров’я
2. серцево-судинні захворювання
3. діабет
4. хронічні захворювання дихальних шляхів
5. психічне здоров’я та неврологічні розлади

Усі напрями мають аспект справедливості, у такий спосіб сприяючи зменшенню нерівностям у здоров’ї.

Європейська програма роботи на 2020–2025 роки – «Об’єднані дії для покращення здоров’я» (‎EPW)‎ встановлює пріоритети, спрямовані на забезпечення універсального охоплення охорони здоров’я та посилення лідерських можливостей органів охорони здоров’я. Для досягнення цих цілей було обрано чотири флагманські ініціативи, які мають стати каталізаторами змін:

• Коаліція з психічного здоров’я: сприяє змінам у ставленні до психічного здоров’я, прискорює реформи в цій сфері й зумовлює досягнення універсального охоплення охорони здоров’я для осіб з психічними розладами.
• Розширення можливостей через цифрову охорону здоров’я: надає технічні та політичні рекомендації з безпеки та ефективності цифрових рішень, посилюючи рівність і права людини в цифрових інструментах.
• Європейська програма імунізації 2030: продовжує роботу Європейського плану дій з вакцинації 2015–2020 років, орієнтуючись на покращення доступу до вакцин і боротьбу з ваганням щодо вакцинації.
• Здорові звички – інтеграція поведінкових і культурних аспектів: підтримує розвиток здорових звичок через врахування соціальних, поведінкових і культурних факторів для покращення здоров’я та полегшення доступу до медичних послуг.

Ці ініціативи орієнтовані на поліпшення здоров’я та добробуту населення, підвищення рівності в доступі до медичних послуг і підготовку до медичних надзвичайних ситуацій.

Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ ВООЗ) є першою глобальною угодою в галузі охорони здоров’я, спрямованою на зниження впливу тютюну на здоров’я людей. Ухвалена у 2003 році, Конвенція набула чинності у 2005 році та стала відповіддю на глобальну тютюнову епідемію, яка є однією з основних причин передчасної смертності та хронічних захворювань.

Мета Конвенції полягає в захисті нинішнього та майбутніх поколінь від руйнівних наслідків для здоров’я, а також від економічних, соціальних та соціологічних наслідків споживання тютюну й впливу тютюнового диму. Положення Конвенції встановлюють міжнародні стандарти та керівні принципи з контролю над тютюном. На сьогодні до Конвенції приєдналася 181 країна, де проживає понад 90% населення світу. 

Загальним зобов’язанням Сторін за договором є ухвалення та здійснення ефективних заходів з контролю над тютюном. Основні заходи для зменшення попиту на тютюнові вироби описані у статтях 6–14. Стаття 6 визначає цінові та податкові заходи зі скорочення попиту на тютюн. Наступні статті стосуються нецінових заходів щодо зменшення попиту. 

При розробці та реалізації цих заходів Конвенція вимагає від Сторін захищати політику охорони здоров’я у сфері контролю над тютюном від комерційних та інших інтересів тютюнової індустрії (стаття 5.3); передбачити кримінальну, цивільно-правову відповідальність, включно з компенсацією, де це доцільно (стаття 19); ініціювати та співпрацювати в галузі досліджень та програми спостереження й обміну науковою, технічною та правовою інформацією (статті 20–22). Важливо пам’ятати, що для того, аби подолати тютюнову епідемію, не достатньо реалізувати лише одну із вищевказаних статей РКБТ ВООЗ. Успіху можна досягти лише за умови виконання всіх статей у комплексі, оскільки вони взаємопов’язані.

Керівним органом РКБТ ВООЗ є Конференція Сторін (КС), що складається з усіх Сторін Конвенції. Цей орган постійно контролює виконання Конвенції, оскільки кожна Сторона повинна періодично звітувати про свої досягнення у сфері контролю над тютюном. КС проходить щодва роки й ухвалює протоколи, керівні принципи, додатки та поправки до Конвенції, а також інші рішення, необхідні для її ефективного впровадження.

Реалізація положень РКБТ ВООЗ дозволила знизити поширеність вживання тютюну в усьому світі, що надихнуло уряди деяких країн (наприклад, Норвегії, Швеції, Канади тощо), які сьогодні говорять про «кінець ери тютюну», поставити собі мету: до 2035 року знизити поширеність куріння щонайменше до 5%.

На основі РКБТ Всесвітня організація охорони здоров’я розробила комплекс заходів MPOWER, представлений у Нью-Йорку у 2008 році. Він включає шість основних компонентів, реалізація яких дозволить досягти успіхів у сфері контролю над тютюном. До них входять: 

РКБТ ВООЗ встановлює керівні принципи (КП) та загальні зобов’язання щодо політики у сфері контролю над тютюном. Керівні принципи деталізують деякі з положень Конвенції та покликані допомогти Сторонам у виконанні їх зобов’язань за договором. У деяких випадках КП містять законодавчі елементи, які дозволять підвищити ефективність заходів Конвенції, виходячи за межі того, що мінімально потрібно для виконання зобов’язань за РКБТ. Це відповідає і статті 2.1 РКБТ ВООЗ, де зазначено, що для кращого захисту здоров’я людини Сторонам рекомендується вживати заходів, що перевищують вимоги Конвенції та її протоколів. Керівні принципи базуються на найсильніших та найбільш широко прийнятих наукових, медичних і технічних доказах та на досвіді Сторін. Вони були затверджені консенсусом КС.

Першим Протоколом РКБТ ВООЗ став Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами, спрямований на ліквідацію всіх форм незаконної торгівлі тютюном. Він передбачає інструменти для запобігання незаконної торгівлі завдяки встановленню контролю за ланцюгом поставок, зокема шляхом створення міжнародної системи відслідковування та прослідковування (tracking and tracing system), протидії незаконній торгівлі завдяки стримуючим правозастосовним заходам і низці заходів щодо створення умов для міжнародного співробітництва. Протокол розроблений на підставі статті 15 Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну і доповнює її. Він був ухвалений 12 листопада 2012 в Сеулі та набув чинності у вересні 2018 року після того, як до нього приєдналися 40 країн.

Європейська хартія з алкоголю — перелік етичних принципів, на яких повинна базуватися державна алкогольна політика в європейських країнах. Ухвалена у грудні 1995 року на паризькій конференції «Здоров’я, суспільство й алкоголь». Україна приєдналася до Хартії 23 травня 2006 року. Основна мета — зменшити шкоду від алкоголю для суспільства через створення спільних стандартів, рекомендацій і стратегій.

Документ включає такі принципи: 

• усі люди мають право на сімейне, громадське та трудове життя, захищене від нещасних випадків, насильства та інших негативних наслідків споживання алкоголю; 
• усі люди мають право на науково обґрунтовану і об’єктивну інформацію та освіту, починаючи з раннього віку, стосовно наслідків споживання алкоголю для здоров’я, сім’ї та суспільства; 
• кожна дитина та підліток має право на зростання та розвиток у безпечному середовищі, захищеному від негативних наслідків споживання алкоголю, і, наскільки це можливо, право на захист від пропаганди та реклами алкогольних напоїв; 
• усі люди, які вживають алкоголь небезпечним або шкідливим для здоров’я способом, та члени їхніх сімей мають право на доступне лікування й догляд; 
• усі люди, які не бажають вживати алкоголь або не можуть це робити через стан здоров’я чи інші причини, мають право на захист від примусу до споживання алкоголю і на підтримку своєї відмови від спиртних напоїв.

Основні положення Хартії акцентують увагу на впровадженні ефективних заходів для запобігання алкогольній залежності і зниження її соціального впливу; програм і кампаній для підвищення знань населення про ризики, пов’язані з вживанням алкоголю; стандартів для контролю за продажем і рекламою алкогольних напоїв; рекомендацій щодо доступу до медичних послуг для лікування алкоголізму й підтримки людей, що мають її; систем для моніторингу ефективності заходів і оцінки їх впливу на зменшення шкоди від алкоголю.

Хартія закликає до тісної співпраці між урядами, громадськими організаціями і приватним сектором для досягнення поставлених цілей і забезпечення ефективної реалізації стратегій на всій території Європи.

Рамковий план дій з алкоголю на 2022–2025 роки базується на останніх даних про шкоду від алкоголю та найкращих доказах для зменшення цієї шкоди. Він враховує контекст, в якому знаходяться держави-члени, зокрема впливи пандемії COVID-19, і визначає пріоритетні напрями для дій.

План дій також сприяє реалізації Європейської програми роботи на 2020–2025 роки, включно з досягненням цілі з 10%-го відносного зменшення споживання алкоголю на душу населення до 2025 року (як порівняти з базовим рівнем 2010 року) та відповідністю Цілям сталого розвитку 3.4 і 3.5. Ці пріоритетні дії також готують основу для реалізації Глобального плану дій (2022–2030 роки) для ефективного впровадження Глобальної стратегії зменшення шкідливого використання алкоголю як пріоритету охорони здоров’я, який був ухвалений Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я у травні 2022 року.

Пріоритетні напрями дій:

• Ціноутворення: підвищення акцизних податків і впровадження політик мінімальних цін; міжсекторальний діалог між міністерствами охорони здоров’я та фінансів; транснаціональне співробітництво для вирішення проблем транскордонної торгівлі.
• Маркетинг: міжсекторальний підхід до контролю реклами алкоголю; обмеження реклами, особливо для молоді та вразливих груп.
• Доступність: національні системи ліцензування та навчання для працівників; обмеження кількості точок продажу, днів і годин продажу, та споживання алкоголю на відкритому повітрі; встановлення вікових обмежень та підтримка безалкогольних просторів.
• Інформація про здоров’я, з акцентом на маркування: незалежне маркування, включно з інформацію про харчову цінність, склад та попередження про здоров’я; дослідження ефектів попереджувальних етикеток; принцип законного «права знати» про вміст алкоголю та ризики.
• Громадські дії: надання повноважень місцевим громадам для управління ризиками, пов’язаними з алкоголем; програми для шкіл, громад і робочих місць без втручання економічних операторів; підвищення обізнаності про шкоду від алкоголю та залучення молоді до розробки стратегій.
• Відповідь служб охорони здоров’я: інтеграція інформації і короткострокових інтервенцій у медичних послугах; зменшення стигми та дискримінації; розширене забезпечення скринінгових і психосоціальних послуг.

Глобальна стратегія ВООЗ з боротьби зі шкідливим вживанням алкоголю, затверджена на 63-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у травні 2010 року і є єдиною глобальною політичною рамкою для зменшення смертності та інвалідності, викликаних споживанням алкоголю. Стратегія орієнтована на зменшення шкідливих наслідків вживання алкоголю, таких як психічні розлади, неінфекційні захворювання, травми та інфекційні хвороби, пов’язані з алкоголем.

 Глобальна стратегія має на меті дати настанови для дій на всіх рівнях, визначити пріоритетні сфери глобальних дій, а також рекомендувати портфель варіантів політики та заходів, які можна було б розглянути для впровадження та скоригувати за потреби на національному рівні, беручи до уваги національні обставини, такі як релігійні та культурні контексти, національні пріоритети охорони здоров’я, а також ресурси, спроможність та можливості.

П’ять ключових завдань Стратегії: 

• підвищити глобальну обізнаність про масштаби проблеми і стимулювати уряди до дій; 
• розширити знання про шкідливий вплив алкоголю й ефективні заходи з його зниження; 
• посилити технічну підтримку для країн-членів у розбудові їх потенціалу в боротьбі з шкідливим вживанням алкоголю; 
• зміцнити партнерство і координацію між зацікавленими сторонами та мобілізувати ресурси;
• поліпшити системи моніторингу і нагляду за вживанням алкоголю і ефективно використовувати інформацію для формування політики та оцінки.

Глобальна стратегія має на меті сприяти та підтримувати місцеві, регіональні та глобальні дії щодо запобігання та зменшення шкідливого вживання алкоголю.

Глобальний план дій щодо алкоголю на 2022-2030 роки має на меті зменшити шкоду від алкоголю шляхом реалізації всебічних стратегій на глобальному, регіональному та національному рівнях. 

Він є продовженням Глобальної стратегії, ухваленої на 63-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у 2010 році (Резолюція WHA63.13), і відображає зобов’язання держав-членів ВООЗ щодо постійних дій для зменшення негативних наслідків вживання алкоголю.

Глобальний план дій щодо алкоголю на 2022-2030 роки, схвалений державами-членами ВООЗ, спрямований на зменшення шкідливого вживання алкоголю за допомогою ефективних, заснованих на фактичних даних стратегій на національному, регіональному та глобальному рівнях. Спираючись на Глобальну стратегію ВООЗ щодо зменшення шкідливого вживання алкоголю 2010 року, План виступає за ефективну політику, багатогалузеві дії, посилення заходів системи охорони здоров’я й соціального забезпечення, підвищення обізнаності про ризики алкоголю та мобілізацію необхідних ресурсів. Він встановлює конкретні цілі щодо зменшення споживання алкоголю та покращення результатів для здоров’я, зосереджуючись на здоров’ї населення та інтеграції алкогольної політики в ширші програми громадського здоров’я. 

План окреслює шість ключових сфер для дій: високоефективні стратегії та втручання, адвокація та обізнаність, партнерство та координація, технічна підтримка та розбудова потенціалу, виробництво знань та інформаційні системи і мобілізація ресурсів. План дій заохочує співпрацю між державами-членами ВООЗ, міжнародними партнерами та організаціями громадянського суспільства. 

Крім того, План вміщує запропоновані заходи для суб’єктів господарювання, щоб сприяти досягненню його цілей. Орієнтований на дії підхід Плану розроблено для підтримки ефективного управління, політичної прихильності та стратегічних втручань для захисту громадського здоров’я і зменшення шкоди, пов’язаної з алкоголем, у всьому світі.

Глобальний план ВООЗ щодо сприяння фізичній активності містить рамки політичних заходів для заохочення фізичної активності на всіх рівнях. 

У ньому описано важливість фізичної активності для запобігання та лікування неінфекційних захворювань (НІЗ), як-от: хвороби серця, інсульт, діабет і рак; запобігання факторам ризику, зокрема гіпертонії, надмірній вазі та ожирінню; покращення психічного здоров’я та загальної якості життя й добробуту. У звіті також описано вартість бездіяльності для систем охорони здоров’я та суспільства, надано глобальні дані щодо фізичної активності та вказано її роль у Порядку денному сталого розвитку до 2030 року. Глобальний план дій ВООЗ щодо фізичної активності має на меті скоротити глобальну поширеність відсутності фізичної активності серед підлітків і дорослих на 15% до 2030 року шляхом застосування чотирьох стратегічних цілей: 

• створення активних суспільств; 
• створення активного середовища; 
• створення активних людей;
• створення активних систем. 

У документі описано 20 політичних дій для досягнення цих цілей, включно із зусиллями «вгорі», спрямовані на покращення соціальних, культурних, економічних і екологічних факторів, які сприяють фізичній активності і заважають їй, індивідуально орієнтовані освітні та інформаційні підходи

Глобальна стратегія ВООЗ з харчування, фізичної активності та здоров’я була затверджена Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я у травні 2004 року для боротьби з проблемами надмірної ваги та ожиріння, які стрімко поширюються у всьому світі. Основні цілі Стратегії полягають у зменшенні факторів ризику неінфекційних хвороб, що виникають через нездорове харчування й фізичну неактивність, шляхом реалізації ефективних заходів у сфері охорони здоров’я. Стратегія спрямована на підвищення обізнаності про вплив харчування та фізичної активності на здоров’я, а також підтримку розробки і впровадження комплексних політик на всіх рівнях — від глобального до місцевого.

Важливі рекомендації для держав-членів включають:

• лідерство – розвивати лідерство на всіх рівнях уряду для реалізації Стратегії;
• підтримку планів дій – розробляти та підтримувати національні стратегії з харчування та фізичної активності;
• інформація для споживачів – підвищувати обізнаність населення про переваги здорового харчування й фізичної активності, включно з етикетуванням та рекламою продуктів;
• аграрні політики – розробляти аграрні політики, що сприяють споживанню поживних продуктів і підтримують здоров’я;
• мультисекторні політики – заохочувати участь громади та партнерство з державними і приватними секторами.

Стратегія також передбачає моніторинг наукових даних, підтримку досліджень та зміцнення людських ресурсів для покращення й підтримки здоров’я.

Визнаючи, що необхідні прискорені глобальні дії для вирішення поширеної та руйнівної проблеми подвійного тягаря недоїдання, у 2012 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я в Резолюції 65.6 схвалила Комплексний план впровадження щодо харчування матерів, немовлят і дітей раннього віку, який визначає шість глобальних цілей, що мають бути досягнуті до 2025 року:

• Скорочення затримки розвитку: зменшити на 40% кількість дітей віком до п’яти років із затримкою розвитку.
• Зниження анемії: досягти 50% зниження анемії у жінок репродуктивного віку.
• Боротьба з низькою вагою при народженні: досягти 30% зниження випадків низької ваги при народженні.
• Запобігання надмірній вазі в дітей: забезпечити, щоб не було збільшення надмірної ваги в дітей.
• Сприяння грудному вигодовуванню: збільшити рівень винятково грудного вигодовування в перші шість місяців до щонайменше 50%.
• Протидія дитячому виснаженню: знизити рівень дитячого виснаження до менш ніж 5%.

Комплексний план передбачає спільні дії у сферах охорони здоров’я, харчування, водопостачання та санітарії, освіти й соціальної підтримки. ВООЗ розробила та оновила рекомендації щодо використання вітамінно-мінеральних комплексів, підвищення харчової цінності основних продуктів харчування, ведення випадків гострої недостатності харчування та профілактики ожиріння і неінфекційних захворювань, пов’язаних із режимом харчування.

Ця Стратегія спрямована на створення умов для сталого покращення здоров’я та добробуту людей шляхом забезпечення здорового довкілля. Вона отримала широку підтримку країн під час 72-ї Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я у травні 2019 року. Ця Стратегія має на меті трансформувати підхід до екологічних ризиків для здоров’я, враховуючи його аспекти в усіх політиках і розширюючи масштаби профілактики захворювань та зміцнення здоров’я.

Основні цілі Стратегії зазначені нижче:

• Зниження екологічних ризиків для здоров’я: впровадження заходів, спрямованих на зменшення впливу забруднення повітря, води, ґрунту та інших факторів, що негативно впливають на здоров’я.
• Інтеграція здоров’я в політику та планування: забезпечення врахування аспектів здоров’я при розробці та впровадженні політик у різних секторах, включно з енергетикою, транспортом, сільським господарством та міським плануванням.
• Підтримка сталого розвитку: сприяння сталим практикам, які зменшують вплив на довкілля та зміцнюють адаптивні можливості спільнот до зміни клімату.
• Посилення наукових досліджень та інновацій: розвиток наукової бази та впровадження інноваційних рішень для покращення розуміння взаємозв’язків між здоров’ям і довкіллям.
• Зміцнення глобальної співпраці: поглиблення співпраці між країнами, міжнародними організаціями та іншими зацікавленими сторонами для обміну знаннями та досвідом, необхідними для ефективної реалізації Стратегії.

Стратегія потребує підтримки з боку сектору охорони здоров’я, належних механізмів управління та покращеної комунікації для створення попиту на здорове середовище. Нова Стратегія відповідає та узгоджується з Порядком денним у сфері сталого розвитку на період до 2030 року та GPW13.

Документ підкреслює необхідність всебічного підходу до вирішення проблем, пов’язаних зі здоров’ям, довкіллям і зміною клімату, через колективні дії та координацію на всіх рівнях – від місцевого до глобального.

На 347-й сесії Адміністративної ради, після визнання безпечних та здорових умов праці  фундаментальним принципом та правом на робочому місці, Міжнародне бюро праці підготувало переглянуту Глобальну стратегію з охорони праці на 2024-2030 роки та план дій для її впровадження.

На 349-й сесії Адміністративна рада схвалила запропоновану Глобальну стратегію з охорони праці та план дій на період 2024–2030 років, як викладено в документі GB.349/INS/8; доручила Генеральному директорату враховувати рекомендації під час впровадження стратегії, включно з відповідними фінансовими наслідками, та намагатися задовольнити додаткові фінансові потреби шляхом пріоритезації в межах наявних бюджетів та/або через оновлені зусилля щодо мобілізації ресурсів.

Ця нова Стратегія базується на Глобальній стратегії з охорони праці 2003 року, і Бюро керуватиметься нею у своїй роботі з 2024 по 2030 рік.

Основні принципи:

• міжнародні трудові стандарти;
• соціальний діалог і участь;
• орієнтований на людину, інклюзивний та гендерно-трансформативний підхід;
• фокус на профілактиці протягом життєвого циклу.

Стратегічні напрями:

• покращення національних систем охорони праці;
• зміцнення координації, партнерства та інвестицій у сферу охорони праці;
• підвищення ефективності систем управління охороною праці на робочих місцях.

17 жовтня 2022 року набула чинності Глобальна стратегія ВООЗ щодо безпечності харчових продуктів на 2022-2030 роки, ухвалена державами-членами на 75-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я – Резолюція WHA75(22) . 

Стратегія базується на п’яти взаємопов’язаних і взаємопідтримувальних стратегічних пріоритетах. Вони спрямовані на створення перспективних, заснованих на фактичних даних, орієнтованих на людей та економічно ефективних систем безпечності харчових продуктів із узгодженим управлінням і адекватною інфраструктурою.

Стратегічні пріоритети:

1. Зміцнення національних систем контролю харчових продуктів: вдосконалення нормативно-правової бази та політики; підвищення потенціалу державних органів та інституцій, відповідальних за безпеку харчових продуктів.
2. Виявлення та реагування на виклики безпеки харчових продуктів, що виникають внаслідок глобальних змін і трансформації харчових систем: адаптація до нових ризиків та впровадження інноваційних рішень.
3. Покращення використання інформації про харчовий ланцюг, наукових доказів і оцінки ризиків в ухваленні рішень щодо управління ризиками: забезпечення наукової обґрунтованості та прозорості у процесах ухвалення рішень.
4. Зміцнення взаємодії зі стейкхолдерами та комунікації ризиків: підвищення обізнаності та залучення громадськості до питань безпеки харчових продуктів.
5. Просування безпечності харчових продуктів як важливого компонента у внутрішній, регіональній та міжнародній торгівлі харчовими продуктами: забезпечення рівних умов для всіх учасників ринку та сприяння міжнародній торгівлі безпечними харчовими продуктами.

Загальний підхід для держав-членів до розробки, оновлення та впровадження національних стратегій безпеки харчових продуктів включає чотири етапи:

1. проведення ситуаційного аналізу;
2. розробка національної стратегії та плану дій щодо безпеки харчових продуктів;
3. впровадження національної стратегії та плану дій;
4. регулярний огляд впровадження та коригування плану і стратегії за необхідності.

Глобальна стратегія ВООЗ щодо безпечності харчових продуктів була підготовлена Секретаріатом ВООЗ за рекомендаціями Технічної консультативної групи (TAG) з питань безпечності харчових продуктів: «Безпечніша їжа для кращого здоров’я». Стратегія відображає відгуки, отримані в ході консультацій з державами-членами, урядовими установами, установами ООН та іншими міжурядовими організаціями, науковими установами, неурядовими організаціями, підприємствами приватного сектору та фахівцями у сфері громадського здоров’я й безпеки харчових продуктів.

Ця Стратегія є важливою для зниження захворюваності, пов’язаної з небезпечними харчовими продуктами, та зміцнення глобальної безпеки харчових продуктів.

У 2020 році Всесвітня організація охорони здоров’я схвалила стратегію, спрямовану на ліквідацію раку шийки матки в усьому світі протягом кількох поколінь. Глобальна стратегія визначає такий поріг: рак шийки матки більше не вважатиметься проблемою громадського здоров’я, коли всі країни досягнуть щорічного рівня захворюваності у чотири випадки на 100 тис. жінок або менше.

Ця Глобальна стратегія має на меті ліквідацію раку шийки матки як проблеми громадського здоров’я шляхом встановлення:

1. бачення: світу, де рак шийки матки більше не є проблемою громадського здоров’я;
2. порогу: рак шийки матки буде вважатися ліквідованим як проблема громадського здоров’я, коли рівень захворюваності буде нижче 4 випадків на 100 000 жінок-років;
3. цілей 90–70–90 до 2030 року:

• 90% дівчат повністю вакциновані від ВПЛ до 15 років;
• 70% жінок проходять скринінг високоефективним тестом до 35 років і знову до 45 років;
• 90% жінок,  яких виявлено захворювання шийки матки, отримують відповідне лікування, включаючи 90% тих, у кого виявлено передракові стани, та 90% тих, у кого діагностовано інвазивний рак.

      4. прогнозованих переваг:

• зменшення захворюваності: досягнення цілей 90–70–90 прогнозує зниження середнього рівня захворюваності на рак шийки матки на 42% до 2045 року і на 97% до 2120 року, що дозволить уникнути понад 74 млн нових випадків.
• уникнення смертей: очікується, що буде уникнено 300 тис. смертей від раку шийки матки до 2030 року, понад 14 млн до 2070 року і більше 62 млн до 2120 року в країнах із низьким та нижче середнього доходом.

Стратегічні дії для досягнення цілей до 2030 року включають: 

• первинну профілактику: вакцинацію проти ВПЛ; стратегічні дії для досягнення 90% покриття вакцинацією проти ВПЛ; 
• вторинну профілактику: скринінг і лікування передракових уражень; стратегічні дії для досягнення 70% покриття скринінгом і 90% лікування передракових уражень; 
• лікування інвазивного раку та паліативну допомогу; стратегічні дії для досягнення 90% лікування та догляду за випадками раку шийки матки.

Ця Стратегія визначає бачення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рамковий план дій для підтримки держав-членів у прискоренні розробки, впровадженні та моніторингу їх Національних планів дій щодо безпеки здоров’я (NAPHS) на 2022–2026 роки. NAPHS є критично важливим для забезпечення національного потенціалу щодо запобігання надзвичайним ситуаціям у сфері охорони здоров’я, готовності, реагування та відновлення. Це допомагає досягти національної, регіональної та глобальної безпеки охорони здоров’я, зберігаючи безпеку світу, обслуговуючи вразливі верстви населення та зміцнюючи здоров’я.

Пріоритети Стратегії:

1. Підтримка наявних планів: використання вже наявних Національних планів дій щодо охорони здоров’я, якщо такі є, для уникнення дублювання та забезпечення максимальної ефективності ресурсного забезпечення та впровадження.
2. Залучення зовнішньої підтримки: привернення зовнішніх партнерів для підтримки національних пріоритетів охорони здоров’я.
3. Визначення ролей та відповідальності:

• вище керівництво WHE (HQ & RO) – нагляд за процесом;
• група ВООЗ з оцінки та планування в країні (CAP) – зберігач функції NAPHS;
• регіональні офіси – надання технічної підтримки для розробки, впровадження та моніторингу NAPHS;
• представництва ВООЗ у країнах – підтримка зв’язку із Міністерством охорони здоров’я чи Інститутом громадського здоров’я (PHI) для забезпечення національних зобов’язань і відповідальності.

Метою Стратегії є забезпечення національного потенціалу для ефективного запобігання, готовності, реагування та відновлення під час надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, що сприятиме загальній безпеці охорони здоров’я на всіх рівнях.

У 2018 році держави-члени ВООЗ підтримали Глобальну резолюцію з цифрового здоров’я для сприяння порядку денному ІКТ та новітніх технологій у сфері охорони здоров’я. Ця Резолюція привела до запиту на розробку глобальної стратегії з цифрового здоров’я. Затверджена на 73-й Всесвітній асамблеї охорони здоров’я у 2020 році, Глобальна стратегія з цифрового здоров’я 2020-2025 окреслила чотири стратегічні цілі (СЦ) для підтримки країн у прискоренні їх цифрової трансформації у сфері здоров’я:

СЦ1: сприяння глобальній співпраці та обмін знаннями з цифрового здоров’я. ВООЗ розвиває потенціал через тренінги, орієнтовані на компетентність, та використання досвіду країн, які проходять цифрову трансформацію у сфері здоров’я, для натхнення, інформування, обміну знаннями та зміцнення співпраці з іншими країнами.

СЦ2: просування впровадження національних стратегій цифрового здоров’я. ВООЗ та її партнери підтримують країни в розробці, адаптації та зміцненні їхніх національних стратегій цифрового здоров’я відповідно до бачення, національного контексту, ситуації в сфері охорони здоров’я, наявних ресурсів та основних цінностей кожної країни.

СЦ3: зміцнення управління цифровим здоров’ям на глобальному, регіональному та національному рівнях. ВООЗ та партнери працюють над гармонізацією спільнот практики, створенням стійких загальних рамок, інструментів, принципів та стандартів для сприяння належному використанню цифрових технологій як суспільних благ у вирішенні ключових проблем систем охорони здоров’я та забезпечення того, щоб ніхто не залишився поза увагою.

СЦ4: підтримка систем охорони здоров’я, орієнтованих на людей, за допомогою цифрових технологій. Ця стратегічна ціль передбачає використання цифрових технологій для зміцнення та масштабування послуг охорони здоров’я, таких як телемедицина, з орієнтацією на потреби людей.

Глобальна стратегія з цифрового здоров’я на 2020-2025 роки служить рамковим документом для координації та спрямування всіх зусиль ВООЗ та Міжнародного союзу телекомунікацій (ITU) щодо підтримки цифрової трансформації в країнах-членах. Пандемія COVID-19 показала безпрецедентну потребу в цифрових технологіях для зміцнення результатів у сфері здоров’я та пов’язаної інфраструктури для підтримки цих технологій. Глобальна та національна відповідь на пандемію прискорила попит на цифрову трансформацію у сфері охорони здоров’я, а також підвищила вимоги до потенціалу, управління та інфраструктури для забезпечення стійкості цієї трансформації у довгостроковій перспективі.

Ця Стратегія ЮНІСЕФ на період з 2016 по 2030 роки спрямована на покращення здоров’я та добробуту дітей і матерів у всьому світі. Стратегія визначає дві основні цілі:

• зупинити попереджувану смертність серед матерів, новонароджених та дітей;
• сприяти здоров’ю та розвитку всіх дітей.

Для досягнення цих цілей Стратегія враховує потреби дитини на всіх етапах життя. Вона акцентує увагу на необхідності посилення зусиль для вирішення нерівностей у результатах здоров’я, з особливою увагою до гендерно-специфічних потреб та бар’єрів, що можуть впливати на здатність хлопчиків і дівчат досягати свого повного потенціалу в плані здоров’я та добробуту.

Стратегія базується на багатосекторальному підході та враховує: підвищення розвитку дитини та вирішення основних причин і визначників поганих результатів здоров’я; перехід від вертикальних програм боротьби з хворобами до зміцнення систем охорони здоров’я та побудови стійкості; краща інтеграція гуманітарних та розвиткових зусиль; програмування з урахуванням ризиків у всіх контекстах.

Підходи до розробки програм повинні передбачати ризики та створювати системи, які можуть гнучко реагувати на мінливі обставини. Програми з надзвичайних ситуацій повинні бути розроблені для того, щоб «відновлювати краще» або впроваджувати реформи, які зроблять систему охорони здоров’я більш ефективною навіть після того, як надзвичайна подія відбулася.

Основні підходи Стратегії

• Вирішення нерівностей у результатах здоров’я.
• Зміцнення систем охорони здоров’я, включно з готовністю до надзвичайних ситуацій, реагуванням та стійкістю.
• Просування інтегрованих, багатосекторальних політик та програм.

Документ містить заклик до національних офісів обирати з обмеженого набору дій, щоб зосередити ресурси, покращити узгодженість і якість програм охорони здоров’я та досягти більшого впливу для дітей; збереження акценту на виживанні матерів, новонароджених та дітей, особливо в контекстах з низькою спроможністю; адаптація до змінюваного тягаря захворювань та складної архітектури охорони здоров’я.

Ця Стратегія спирається на значний досвід та історію діяльності ЮНІСЕФ у сфері виживання дітей, одночасно еволюціонуючи для задоволення потреб, що змінюються.

Започаткована Генеральним секретарем у вересні 2015 року Глобальна стратегія здоров’я жінок, дітей та підлітків (2016-2030)  є платформою для реалізації Цілей сталого розвитку, зосереджених на здоров’ї жінок, дітей і підлітків та базується на нових доказах, зокрема на необхідності зосередитися на критичних групах населення, таких як новонароджені та підлітки, для підвищення стійкості систем охорони здоров’я та покращення якості медичних послуг.

Глобальна стратегія здоров’я жінок, дітей і підлітків (2016–2030) є дорожньою картою для припинення всіх випадків смертності матерів, новонароджених і дітей, яким можна запобігти (включно з мертвонародженням) до 2030 року, а також покращення їхнього загального здоров’я та добробуту. Документ спрямований на те, щоб ці групи залишалися в центрі Порядку денного сталого розвитку та був розроблений, щоб перетворити його в конкретні вказівки щодо того, як прискорити прогрес за допомогою багатосекторального підходу.

Ця Глобальна стратегія включає систему моніторингу з 60 індикаторами (з яких 16 є ключовими), щоб допомогти країнам та їхнім партнерам сприяти звітності щодо припинення смертей, яким можна запобігти («Виживання»), забезпечення здоров’я та добробуту («Процвітання») та розширення сприятливого середовища, щоб усі жінки, діти та підлітки могли реалізувати свій потенціал («Трансформування»), і ніхто не був «залишеним».

У 2020 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) і держави-члени Організації Об’єднаних Націй (ООН) ухвалили масштабний 10-річний Глобальний план дій, спрямований на те, щоб усі літні люди могли жити довгим і здоровим життям, офіційно відомий як Десятиліття здорового старіння ООН (2021–2030). З ухваленням Резолюції ООН «Десятиліття здорового старіння» країни зобов’язалися впроваджувати спільні дії для покращення життя людей похилого віку, їхніх сімей і громад, в яких вони проживають. Десятиліття спрямоване на чотири взаємопов’язані сфери діяльності:

• зміні того, як ми думаємо, почуваємося та діємо щодо старіння;
• культивування середовища, сприятливого для людей похилого віку;
• створення інтегрованих та оперативних систем і послуг охорони здоров’я;
• забезпечення доступу до довгострокового догляду для літніх людей, які його потребують.

ВООЗ у співпраці з агентствами ООН і міжнародними агентствами створила Технічну консультативну групу (TAG4MHA) для надання консультацій щодо вимірювання, моніторингу та оцінки Десятиліття здорового старіння ООН на глобальному, регіональному та національному рівні. 

Європейський план дій щодо подолання раку відображає політичне зобов’язання ЄС вжити максимальних заходів проти раку, мобілізуючи колективну силу ЄС для стимулювання змін на благо громадян. План боротьби з раком включає конкретні, амбітні дії, які підтримають, координуватимуть та доповнюватимуть зусилля держав-членів у зменшенні страждань, спричинених раком. Це знаменує нову еру в профілактиці та лікуванні раку, де пацієнти мають доступ до високоякісного скринінгу, лікування та найсучасніших технологій, за підтримки на рівні ЄС.

Основною метою Європейського плану дій щодо подолання раку є охоплення всіх аспектів захворювання: від профілактики до лікування та покращення якості життя пацієнтів і тих, хто пережив рак. План структурований навколо чотирьох ключових сфер дій:

1. запобігання;
2. раннє виявлення;
3. діагностика та лікування;
4. якість життя хворих на рак та тих, хто пережив рак.

Основні підходи

• Вакцинація. Європейська комісія підтримує країни ЄС у зусиллях із запобігання раку, зокрема через вакцинацію проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) та гепатиту B (HBV). Мета полягає в досягненні 90% рівня вакцинації проти ВПЛ для дівчат та значного збільшення вакцинації хлопчиків до 2030 року, а також покращення доступу та збільшення кількості вакцинацій для запобігання раку печінки.
• Скринінг. Комісія підтримуватиме держави-члени в забезпеченні скринінгу раку для 90% населення, яке має право на це, до 2025 року. Пропозиція розширює скринінг на рак легенів, простати та шлунку. Це включає нові підходи до виявлення раку, гарантуючи, що населення, яке має право на скринінг, отримує його вчасно та якісно.
• Рівний доступ. Забезпечення рівного доступу до діагностики та лікування раку для всіх громадян ЄС. Це включає платформу ЄС для покращення доступу до ліків від раку та підтримку робочої зайнятості у сфері онкології через спеціальну навчальну програму. Показники виживання після лікування раку повинні бути однаковими, незалежно від місця проживання пацієнта.
• Якість життя. Покращення якості життя хворих на рак та тих, хто пережив рак, забезпечення належного догляду, доступу до соціального захисту та рівного доступу до фінансових послуг, включно зі страхуванням. Необхідно забезпечити соціальну інтеграцію та підтримку для більш ніж 12 млн хворих на рак в Європі, включно з близько 300 тис. дітей.

Документ також передбачає зосередження на дослідженнях та інноваціях, використання потенціалу цифровізації та нових технологій; мобілізацію фінансових інструментів для підтримки досліджень та впровадження інновацій у боротьбу з раком; забезпечення ефективного фінансування боротьби з раком шляхом просування інноваційних фінансових рішень, об’єднання ресурсів на міжнародному рівні та спільного інвестування з партнерськими країнами та іншими акторами, такими як приватний сектор. Це включає тісну співпрацю з державами-членами для досягнення нових пріоритетів та забезпечення належного фінансування для ефективної боротьби з раком.

Дії проти раку, який також є основним НІЗ, описані в Європейському плані подолання раку.

Тоді як напрями дозволяють вирішувати конкретні проблеми кожної групи захворювань, власне Ініціатива сприяє цілісному та скоординованому підходу до профілактики та лікування й підтримує кращі знання та дані, скринінг і раннє виявлення, діагностику та лікування, а також покращення якості життя пацієнтів.

Першим кроком цієї Ініціативи було спільне створення керівного документа разом з компетентними органами країн ЄС, за участю зацікавлених сторін у сфері охорони здоров’я, міжнародних організацій і багатьох департаментів Комісії у 2022 році.

Цей документ допомагає скеровувати політику та закладає основу для реалізації дій протягом наступних років. Тому він є набором інструментів для координації дій у боротьбі з НІЗ, а також для визначення та створення вікон можливостей для ефективних дій, які мають бути впроваджені в різних країнах.