Про неінфекційні
захворювання

Неінфекційні захворювання (НІЗ) є однією з найбільших сучасних проблем для систем громадського здоров’я. Щорічно від НІЗ помирає понад 40 млн людей в усьому світі, що становить 71% усіх випадків смертності, а основний тягар припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу. Досить часто НІЗ пов’язують зі старшими віковими групами, хоча насправді понад третина смертей від цих хвороб трапляється серед осіб віком 30 – 69 років.

В Україні з НІЗ пов’язано 91% усіх смертей. Також суттєвою є поширеність цих хвороб серед населення, що впливає на якість життя та створює навантаження на систему охорони здоров’я.

Особливістю неінфекційних захворювань є те, що їм можна запобігти, якщо знизити фактори ризику. За даними оцінки, проведеної в Україні у 2010 році, близько половини усіх смертей серед людей віком до 75 років можна було б уникнути завдяки належній профілактиці та лікуванню.

У 2018 році на Генеральній Асамблеї ООН було затверджено підхід 5Х5, який прийшов на зміну підходу 4Х4. До чотирьох типів неінфекційних захворювань (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, онкологічні та хронічні захворювання органів дихання) було додано психічні захворювання. А до чотирьох факторів ризику НІЗ (вживання тютюну й алкоголю, брак фізичної активності та нездорове харчування) було додано ще один фактор – забруднення повітря.

Профілактика та боротьба з НІЗ стали глобальним пріоритетом у Цілях сталого розвитку (ціль 3.4). Щоб сприяти прОофілактиці та контролю факторів ризику НІЗ, розроблено політики, інструменти та підходи, які є доступними для усіх країн та довели свою ефективність. Часто інтервенції задля зниження поширеності НІЗ не потребують значних інвестицій, однак передбачають наявність політичної волі та мобілізацію зусиль.

Неінфекційні захворювання – це захворювання, які не передаються від людини до людини і є результатом комбінації генетичних, фізіологічних, екологічних та поведінкових факторів. Неінфекційні захіорювання ще називають хронічними; вони не виникають спонтанно й, переважно, їх не можна вилікувати повністю.

Основними типами НІЗ є серцево-судинні та онкологічні захворювання, хронічні захворювання органів дихання та цукровий діабет. Також до неінфекційних захворювань належать психічні розлади, епілепсія тощо.

Специфікою НІЗ є те, що люди з цими захворюваннями можуть:

• потребувати постійного лікування з використанням лікарських засобів, медичних технологій або приладів;
• потребувати безперервного догляду протягом тривалого часу (часто – протягом усього життя);
• мати гострі ускладнення, які потребують лікування.

Окрім того, НІЗ призводять до додаткових витрат на охорону здоров’я та можуть обмежувати функціональний стан організму, впливати на повсякденну діяльність, скорочувати тривалість життя, а в деяких випадках, можуть бути пов’язані з потребою у паліативній допомозі.

Факторів ризику НІЗ є досить багато, і часто їхній вплив на організм складно розмежувати. Водночас, чим більше факторів ризику на організм впливає, тим потенційно вищі ризики розвитку хронічного захворювання та важчий його перебіг.

Зазвичай фактори ризику поділяють на модифіковані (ті, на які можна вплинути) і немодифіковані (ті, які не піддаються впливу):

• генетичні фактори ризику (вроджені, на які не можна вплинути);
• фізіологічні фактори ризику (пов’язані з життєвими функціями організму, його життєдіяльністю, впливати на які складно, але можливо);
• фактори довкілля (фактори, на які можна вплинути, але не на індивідуальному рівні, а шляхом розв’язання комплексних проблем);
• соціально-економічні фактори ризику (пов’язані з оточенням людини, на які також можна впливати за певних умов);
• поведінкові фактори ризику (стосуються стилю життя та поведінки людей); ці фактори найкраще піддаються модифікації.

Коли йдеться про інтервенції для профілактики факторів ризику НІЗ, то під цими факторами найчастіше мають на увазі саме поведінкові (ті, на які можна вплинути): вживання тютюну й алкоголю, нездорове харчування та недостатню фізичну активність.